🇺🇸🇪🇺**Європа розглядає створення альтернативи НАТО - **Politico
Паралельно з обговоренням торговельної відповіді Вашингтону дипломати та урядовці в столицях також замислюються, що означатиме довгостроковий розрив із США.
Для більшості це болісна перспектива: завершення 80 років співпраці, взаємної підтримки та вигідної торгівлі — і фактичний удар по НАТО в нинішньому вигляді. Чимало урядів хотіли б зберегти бодай щось, тоді як прем’єрка Італії Джорджія Мелоні намагається відновлювати стосунки.
Але для частини посадовців «Захід після США» уявити не складно.
Передусім європейські держави — включно з тими, хто не входить до ЄС, як-от Велика Британія та Норвегія — більшу частину другого терміну Трампа працювали в дедалі ефективнішому форматі, який уже діє без Америки: так званій «коаліції охочих» на підтримку України.
Радники з нацбезпеки 35 урядів перебувають у постійному контакті, регулярно зустрічаються онлайн і наживо, а також спілкуються в менш формальному режимі — через месенджери. Вони звикли шукати багатосторонні рішення у світі, де Трамп часто є частиною проблеми.
Рівень довіри в цих колах загалом високий, кажуть люди, знайомі з роботою групи. Ідеться не лише про посадовців: національні лідери також активніше взаємодіють у нових вузьких форматах.
Лідери на кшталт британського прем’єра Кіра Стармера, президента Франції Емманюеля Макрона та канцлера Німеччини Фрідріха Мерца, а також президентка Єврокомісії Урсула фон дер Ляєн, президент Фінляндії Александр Стубб і Джорджія Мелоні регулярно листуються між собою — часто в одному груповому чаті.
Лідери в чатах
За останній рік у них сформувався відпрацьований механізм: щоразу, коли Трамп робить щось різке й потенційно руйнівне, вони швидко обмінюються повідомленнями. «Коли події розвиваються стрімко, складно координуватися, а цей чат справді дуже ефективний», — каже співрозмовник, обізнаний із цим форматом. «Це багато говорить про особисті стосунки та те, наскільки вони важливі».
Це «неформальне, але активне» коло називають Washington Group — за аналогією з групою європейських лідерів, які минулого серпня відвідали Білий дім разом із президентом України Зеленським.
Але ескалація навколо Гренландії змінила баланс.
Підхід «тихіше їдеш — далі будеш» зник. Навіть Стармер, зазвичай найобережніший серед лідерів, назвав тарифну погрозу «неправильною» — зокрема, як повідомляється, у прямій розмові з Трампом у неділю.
Криза навколо Гренландії загострила ключове питання: як рухатися далі без Америки поруч.
«Коаліція охочих починалася як формат про Україну, — каже інший дипломат. — Але вона створила дуже тісні зв’язки між ключовими людьми в столицях. Вони нарощували довіру й уміння працювати разом. Вони знають одне одного на ім’я, легко виходять на контакт і надсилають повідомлення».
А НАТО взагалі потрібне?
Теоретично цей формат може стати «розсадником» нового безпекового союзу в епоху, коли США більше не підтримують НАТО та європейську безпеку. Нова конфігурація не виключала б співпраці з Америкою, але й не сприймала б її як даність.
У групових чатах Washington Group бере участь і сам Зеленський — і це додає ще одну інтригу. Україна — наймілітаризованіша країна серед представлених у форматі: з великою армією, розвиненою індустрією виробництва дронів і досвідом реальної війни, якого нині не має ніхто інший.
Якщо військовий потенціал України поєднати з можливостями Франції, Німеччини, Польщі та Великої Британії (і не лише їх), сукупна сила «коаліції охочих» була б колосальною — і включала б як ядерні, так і без’ядерні держави.
Хоча тема потреби Європи захищатися з меншим американським плечем — не нова, останні дні принесли хвилю ініціатив і заголовків із Брюсселя. Офіційно ЄС заявляє про намір бути спроможним оборонятися самостійно до 2030 року.
Єврокомісар з оборони Андрюс Кубілюс тиждень тому запропонував створити постійну армію ЄС чисельністю 100 000 осіб і відновив ідею Європейської ради безпеки приблизно з 12 членів, до якої входила б і Велика Британія. Фон дер Ляєн також анонсувала нову Європейську стратегію безпеки, хоча деталей поки небагато.
@costukraine