Сам Євросоюз у такій схемі мав би небагато юридичних ризиків. Адже Росія залишалася б власником рахунку: конфіскації активів не відбувалося б. Змінилося б лише те, що рахунок перемістили до нового зберігача. З огляду на тиск Москви на Бельгію, це виглядало б справедливою та пропорційною відповіддю.

Ключові лідери ЄС також мали б бути задоволені. Наприклад, Фрідріх Мерц підтримував ідею спрямувати російські активи на фінансування України. Коли німецькому канцлеру не вдалося домогтися цього на грудневому саміті, йому пообіцяли, що Європейська комісія й надалі працюватиме над рішенням. Перенесення рахунку з Бельгії стало б першим кроком до виконання цієї обіцянки.

Водночас Емманюель Макрон міг би з полегшенням сприйняти те, що державам-членам не доведеться надавати власні гарантії Бельгії. За словами одного з представників ЄС, одна з причин, чому французький президент у грудні відвернувся від ідеї репараційної позики, полягала в тому, що він не хотів звертатися по схвалення до французького парламенту, де його партія не має більшості.

Схема Комісії вимагала національних гарантій, бо ЄС планував би позичати кошти у Euroclear, а той хотів бути певним, що за потреби отримає їх назад протягом 24 годин. Якщо ж рахунок перенести до нового зберігача, Euroclear більше не потребуватиме такої гарантії ліквідності.

Звісно, якщо новий зберігач почне сміливо використовувати російські кошти, потрібні будуть додаткові дискусії — як зробити це відповідно до права ЄС і міжнародного права та як убезпечити Союз від юридичних ризиків. Певні ідеї вже існують. Але це тема для іншого дня.

Наразі головний пріоритет — вивести рахунок із-під бельгійської юрисдикції. У час, коли ЄС стикається з тиском і зі сходу, і з заходу, це стане чітким сигналом: Європа налаштована діяти серйозно.

📩 Підписуйся на "Ціну держави" | Ставайте патронами |Ставайте спонсором YouTube | Підтримати разово або підпискою