📉🛢Санкції, затримання танкерів і низькі ціни посилюють тиск на нафтовий сектор Росії - Wall Street Journal
Десятки танкерів із російською нафтою не розвантажуються й стоять у морі, чекаючи на покупців. Паралельно країни Європи та США запроваджують обмеження проти окремих суден, що беруть участь у перевезенні російської нафти. А покупці, користуючись ситуацією, вимагають дедалі більших знижок до світових котирувань.

Експорт під пресингом
Усе це посилює тиск на нафтову галузь — ключове джерело валютної виручки для країни.

З 2022 західні держави крок за кроком посилюють обмеження щодо російського енергетичного експорту. У відповідь Росія вибудувала альтернативну логістику — зокрема так званий «тіньовий флот» — і переорієнтувала постачання на азійські ринки.

Однак останніми місяцями торгівля ускладнилася: до вже чинних обмежень додалися нові санкційні заходи проти окремих суден, випадки затримання танкерів, а також зміни в торговельній політиці найбільших покупців.

За даними Argus Media, головна російська експортна марка Urals торгується приблизно по $45 за барель — це близько на $27 дешевше, ніж міжнародний еталон Brent.

Ціна Urals істотно нижча за $59 за барель, які закладені в російському бюджеті на 2026 рік. Водночас котирування наближаються до оцінок «порога беззбитковості» видобутку, який аналітики називають у межах $20–25 за барель. У січні нафто- і газові доходи Росії були найнижчими з липня 2020 року.

У січні Міжнародний валютний фонд знизив прогноз зростання економіки Росії до 0,6% у 2025 році та 0,8% у 2026 році. Якщо не враховувати пандемійні роки, це буде один із найслабших показників із 2014-го.

Нафта «зависла» в морі
Окремий маркер нинішньої ситуації — обсяги нафти, які вже вивезені, але ще не мають кінцевого покупця. Станом на 10 лютого на танкерах перебувало близько 143 млн барелів, що очікували на розвантаження, свідчать дані Vortexa. Це співмірно приблизно з половиною місячного видобутку Росії на рівнях 2025 року.

Основні накопичені обсяги зосереджені поблизу портів Росії, Індії та Китаю, а також у районах перевалки «судно—судно» в Південно-Східній Азії, зазначає аналітикиня Vortexa Емма Лі.

Додаткову складність створює і надлишкова пропозиція на світовому нафтовому ринку. Традиційні імпортери, зокрема державні НПЗ Індії та Китаю, діють обережно. Щоб утримати конкурентність, постачальники російської нафти збільшують дисконти, конкуруючи, зокрема, з іранськими сортами.

Аналітики попереджають: якщо накопичені в морі обсяги не скорочуватимуться, видобуток можуть підкоригувати через обмеження зі зберігання.

Частину додаткового попиту забезпечують незалежні китайські НПЗ, яких часто називають «самоварними».

У січні Китай імпортував 1,73 млн барелів на добу російської нафти — значно вище за середній рівень 2025 (1,16 млн барелів на добу), за оцінками Kpler. На початку лютого постачання трималися на порівнюваних рівнях. Але незалежні переробники зазвичай вибивають для себе вигідніші умови.

Є й структурне обмеження: частка одного постачальника в китайському імпорті традиційно не перевищує приблизно 20%. У 2025 частка Росії сягнула 17,5%, за даними китайської митниці.

Індія, яка раніше була серед найбільших покупців російської нафти, останніми місяцями скоротила закупівлі після посилення санкційних заходів та змін у торговельній політиці США. Аналітики вважають, що Індії буде складно повністю відмовитися від російської нафти, але навіть помірне зниження закупівель здатне відчутно вплинути на обсяги експорту.

«Тіньовий флот» теж під ударом
Додатковий ризик — ситуація навколо «тіньового флоту»: суден із непрозорою структурою власності, які не користуються західним страхуванням і фінансуванням. У 2025 такі кораблі перевозили близько 80% російської нафти.

Останніми місяцями окремі танкери затримували або ж проти них запроваджували санкції європейські й американські органи влади.

📩 Підписуйся на "Ціну держави" | Ставайте патронами |Ставайте спонсором YouTube | Підтримати разово або підпискою