👉 Економіка Росії увійшла в «зону смерті»
Стислий виклад колонки Александри Прокопенко, дослідниці по РФ:
5 рік війни проти України Росія зустрічає з економікою, яку вже майже неможливо повернути до довоєнного стану без нової масштабної кризи. Захід і далі чекає на її обвал. Але краху не буде. Як і відновлення. Натомість російська економіка опинилася в тому, що альпіністи називають «зоною смерті» — на висоті понад 8000 метрів, де організм витрачає ресурси швидше, ніж здатен їх відновлювати.
Росія застрягла в негативній рівновазі: система ще тримається, але поступово руйнує власне майбутнє. Експортні доходи скорочуються, а слабке зростання не дозволяє закривати бюджетні діри податками. У 2025 ВВП зріс лише на 1%. Прогноз на поточний рік ще гірший.
За 4 р. економіка фактично розкололася на дві частини.
Перша — військово-промисловий комплекс і суміжні галузі. Це «життєво важливі органи», які отримують максимум ресурсів. Вони зростають, наймають працівників, інвестують, мають пріоритетний доступ до капіталу, робочої сили та імпорту.
Друга — все інше: малий і середній бізнес, споживчі галузі, приватне підприємництво. Ця частина поступово маргіналізується.
Загальний виробничий сектор Росії за три роки зріс на 18,3%. Але весь цей приріст — і навіть більше — забезпечила оборонка. Виробництво, пов’язане з війною, дало +20%, що означає: цивільна промисловість у той самий час фактично скоротилася.
Головна небезпека цієї моделі — її джерело фінансування. Російська економіка живе за рахунок так званої «військової ренти»: бюджет перерозподіляє кошти на оборонні підприємства, які створюють зарплати й активність. Це нагадує нафтові надприбутки 2000-х. Але є принципова різниця. Нафтова рента приходила ззовні — іноземці платили за експорт. Військова рента — це внутрішній перерозподіл на користь активів, призначених для знищення. Система буквально спалює власні ресурси.
Це не звичайна рецесія, яку можна подолати монетарними чи фіскальними стимулами. Рецесія — це втома: відпочинеш і відновишся. Стан Росії більше схожий на гірську хворобу: чим довше перебуваєш на висоті, тим гірше стає.
Оборонний сектор уже становить близько 8% ВВП. Щоб безкризово «спуститися з гори», Кремлю потрібно виконати одразу 5 умов:
▪️ отримати гарантії безпеки, які відповідатимуть його уявленням про загрози;
▪️ провести масову демобілізацію з ефективною перекваліфікацією;
▪️ добитися хоча б часткового зняття санкцій для доступу до технологій;
▪️ реформувати систему оборонних закупівель, зробивши її ефективною;
▪️ створити здорове середовище для малого й середнього бізнесу, здатного поглинути ресурси.
Ймовірність одночасного виконання всіх 5 умов — майже нульова.
Тим часом фінансовий «кисень» закінчується. Бюджетний дефіцит у 2025 році зріс до 5,6 трлн рублів ($73 млрд), або 2,6% ВВП — це максимум із часів пандемії. Виплати за відсотками по держборгу цього року перевищать сумарні витрати на освіту та охорону здоров’я.
Нафтовий фактор посилює тиск. Urals торгується зі знижкою 25–30% до Brent. Експортні доходи наближаються до мінімумів із 2020. У січні доходи бюджету від нафти й газу впали вдвічі проти минулого року — до менш ніж 400 млрд рублів.
Щоправда, проблема низьких цін на енергоносії не лише російська. Але Росія відчуває це сильніше за інших.
І тут виникає парадокс. Економічна логіка підказує: зростання витрат має підштовхнути до завершення війни. Раціональний гравець шукає вихід. Але Путін дивиться не лише на власний «кисневий датчик». Він оцінює стан інших.
Більше того, серед російської еліти укорінилася думка: незалежно від результату війни, Захід прагне постійного стримування Росії. Якщо всі очікують тривалої конфронтації, вона стає самопідтримуваною реальністю.
Росія здатна продовжувати війну ще певний час. Але жоден альпініст не може вічно жити в «зоні смерті». І не всі переживають спуск.
Щоб уникнути економічної деградації, Кремлю потрібно принаймні завершити війну. Це не гарантує відновлення. Але кожен додатковий рік на цій висоті збільшує ризик фінансової кризи, інституційного розпаду та незворотних втрат.
@costukraine