❗️Міністерство фінансів потребує перезавантаження та ротації
Володимир Дубровський, старший економіст CASE Україна у статті для Liga.net роз'яснює, що Мінфіном мають керувати люди, які обговорюють свої пропозиції в інклюзивному режимі, із залученням усіх стейкхолдерів та широкого кола незалежних експертів, як це вже давно практикує Мінекономіки.
ПДВ для ФОП: історія одного законопроєкту як симптом системної проблеми
Ситуація довкола законопроєкту про запровадження ПДВ для ФОП на єдиному податку з оборотом понад 1 млн грн оголила значно глибшу проблему, ніж просто невдалу ініціативу. Йдеться про підхід Мінфіну до формування податкової політики — кулуарний, методологічно сумнівний і фактично зневажливий до суспільства.
1. «Додаткові надходження», які взялися нізвідки
У розрахунках Мінфіну додаткові доходи бюджету подані як безумовний плюс. Проте ПДВ — це податок на кінцеве споживання. А отже, його сплата означає перерозподіл коштів від домогосподарств до бюджету. Те, що держава отримає, громадяни втратять.
Ігнорування цього балансу — або елементарна непрофесійність, або свідоме замовчування. Адже якщо врахувати втрати споживачів і додати адміністративні витрати, економічна доцільність ініціативи зникає.
2. Занижені витрати на адміністрування — у десятки разів
Мінфін заклав у розрахунки лише 56 годин на рік для адміністрування ПДВ. При цьому реальні оцінки, засновані на опитуваннях, свідчать про 74–140 людино-днів додаткової роботи щороку.
Ще більш показово, що вартість праці бухгалтера порахували за мінімальною зарплатою — попри те, що відповідальність за помилки може бути аж до кримінальної.
У результаті Мінфін отримав 2 751 грн «непродуктивних витрат» на одного платника. Натомість незалежні оцінки показують від 18 тис. до 120 тис. грн, а за деякими підрахунками — до 200 тис. грн на рік. Різниця — у десятки разів.
Якщо брати реальні дані, сукупні втрати суспільного добробуту перевищують очікувані додаткові надходження до бюджету. Тобто законопроєкт не має економічного сенсу навіть.
3. Відсутність М-тесту — удар саме по мікробізнесу
Закон прямо вимагає: якщо регулювання стосується малого і мікробізнесу, до аналізу має додаватися М-тест — окрема оцінка впливу на найменших гравців.
Його не було. Відсутність М-тесту виглядає не випадковістю, а свідомим ігноруванням вимог, покликаних запобігти дискримінації малих підприємців.
4. Системна проблема: кулуарність замість діалогу
Усі ці розрахунки мали бути зроблені ще на етапі розробки Національної стратегії доходів. Стратегія — це документ, що потребує відкритої експертної дискусії, аналізу альтернатив і консультацій із бізнесом.
Натомість ми бачимо повторення старих помилок:
- зміни в СМКОР восени 2022, що спричинили масові блокування податкових накладних;
- непродумані ініціативи з підвищення податків у 2024;
- тепер — історію з ПДВ для ФОП.
Кожного разу — спочатку сирий документ, потім суспільне обурення, потім вимушене доопрацювання.
5. Авторитарний стиль проти інклюзивної політики
Закон вимагає громадських консультацій. Але дух належного врядування — починати їх на ранніх етапах, а не тоді, коли рішення фактично сформоване.
Інклюзивний процес не лише дозволяє уникнути помилок. Він легітимізує рішення. Люди можуть не погоджуватися з підвищенням податків, але сприймають його інакше, коли бачать чесні розрахунки й відкриту дискусію.
Натомість кулуарність породжує недовіру — і до конкретної ініціативи, і до інституції загалом.
6. Питання відповідальності
Якщо Мінфін хоче уникнути повторення ганебних історій — із СМКОР, податковими ініціативами 2024 року чи нинішнім «ПДВ для ФОП» — він має змінити сам принцип роботи.
Обговорювати напрацювання заздалегідь.
Залучати всіх стейкхолдерів.
Спиратися на реальні дані, а не на «зручні».
Першим тестом такого оновлення мав би стати відкритий перегляд кулуарно розроблених документів, насамперед Національної стратегії доходів.
Бо проблема не в одному законопроєкті. Проблема — в підході. І без його зміни нові конфлікти лише питання часу.
📩 Підписуйся на "Ціну держави" | Ставайте патронами |Ставайте спонсором YouTube