Економічна політика "на око"

Маю гіпотезу, що в Україні це, на жаль, вже норма. Перед запуском економічних рішень є брак серйозних оцінок впливу. Рішення часто приймаються на рівні “ми так думаємо” або “нам здається”. Після — брак чесного аналізу результатів, щоб зрозуміти, що насправді відбулося. Максимум — презентації, пости і красиві цифри без можливості перевірки. Політика без розрахунків — це не політика. Це імпровізація за чужий кошт - за гроші платників податків.

Спробуйте попросити повні розрахунки — з моделюванням, припущеннями, даними. У відповідь — тиша. Серед останніх нашумівших прикладів, це:

- “зимова тисяча”
- 3 тис. безкоштовних км від УЗ
- виплати по 1500 грн усім пенсіонерам
- кешбек на паливо

Окремо є випадки, де розрахунки ніби-то є, але їх "ховають" від публічної уваги. Зі свого власного досвіду, це:

- наслідки запровадження мит на експорт ріпаку та сої
- програми “Зроблено в Україні”, якій приписують майже половину зростання ВВП у 2025 році (0,95% із 2%)
- податкових стимулів для переробної галузі (законопроєкти №13414 та №13415)

Прямі запити на ознайомлення з повними розрахунками залишилися проігнорованими. Можна не любити критику, але це нормальна частина економічної політики. Це не питання особистого ставлення, це питання якості рішень. Що може переконувати опонентів — це не гасла, а дискусія, прозорі розрахунки, чітка методологія і аргументи.

Ігнорування та замовчування — це не слабкість, а підрив довіри до політики як такої та до її ініціаторів