"Євроінтеграція" чи новий простір для податкового свавілля?
Володимир Дубровський, старший економіст CASE Україна у колонці для Економічної правди розклав по поличках як не повинна формуватися політика Уряду у податковій сфері.
Ключові тези:
🔹Законодавчі ініціативи Мінфіну, які подаються як частину гармонізації з ЄС, насправді може не наблизити Україну до європейських правил, а навпаки - розширити дискрецію податківців і посилити корупційні ризики. Головна проблема не в самій ідеї адаптації до норм ЄС, а в тому, що в українські реалії намагаються перенести найбільш небезпечні інструменти без попереднього запровадження базових європейських принципів - верховенства права, презумпції невинуватості та реального захисту платника податків.
🔹Поки не вщухли суперечки довкола спроб урізати спрощену систему до 1 млн грн, Мінфін вийшов із новою ініціативою. Її суть - зробити загальну систему оподаткування ще більш "ручним" інструментом. І це відбувається на тлі Національної стратегії доходів, яка і без того передбачає розширення повноважень податкової, зокрема в частині позасудового арешту активів підприємств. У поєднанні такі зміни можуть остаточно поховати мрію про нормальні, цивілізовані відносини між бізнесом і державою.
🔹Що саме пропонується? Насамперед фактично повертається давно скасований критерій "зв’язку витрат з господарською діяльністю". Колись він був справжнім кошмаром для бізнесу: інспектор на власний розсуд вирішував, чи потрібні були підприємству ті чи інші витрати. Тепер замість цього Мінфін пропонує іншу конструкцію: податківець зможе визначати, чи мала операція "ділову мету", чи була проведена лише для мінімізації податкової бази.
🔹Раніше поняття "ділова мета" застосовувалося до транскордонних операцій у межах анти-BEPS правил. Тепер його хочуть поширити і на внутрішні операції. Поки що - лише на операції між пов’язаними особами, але логіка руху очевидна: межі цього інструменту згодом можуть розширюватися. Формально це виглядає як боротьба зі схемами. Але на практиці в країні зі слабкими судами і високою корупцією це означає ще більше простору для "творчості" перевіряльників.
🔹Окремо вводиться поняття "податкового зловживання" на основі GAAR - загальних правил протидії ухиленню від сплати податків. Сам підхід не є чимось екзотичним: законодавство ЄС справді передбачає такі норми. Але в Європі вони працюють у системі, де остаточну крапку ставить незалежний суд, а права платника податків є фундаментальною цінністю. В Україні ж така норма без чітких, публічно визначених критеріїв ризикує перетворитися на інструмент "доїння" бізнесу.
🔹Приклад у нас уже є - СМКОР. Лише після серйозної кризи, яка вибухнула восени 2022 року, вдалося перейти до більш інклюзивної процедури формування критеріїв ризику. Саме це частково пом’якшило руйнівний ефект блокування накладних. У випадку з GAAR логіка мала б бути такою самою: жодної "норми прямої дії" без попередньо розроблених у відкритому процесі критеріїв за участю бізнесу, експертів і всіх стейкхолдерів.
🔹Проблема ще й глибша. Українська податкова культура досі виходить не з презумпції невинуватості платника, а з презумпції його вини. Бізнес часто сприймається не як джерело економічного зростання, а як підозрілий об’єкт для "мобілізації податків". Це накладається на багаторічну традицію конфіскаційного оподаткування: не витрати підганяються під доходи, а доходи будь-якою ціною підтягуються під видатки бюджету. Звідси - сумнозвісні "індикативи", плани зборів, донарахування, штрафи і вся система, яка історично заохочувала дискрецію.
🔹Потрібно не дозволяти податковій писати правила для самої себе. Потрібна глибока податкова реформа: спрощення і впорядкування адміністрування ПДВ, заміна податку на прибуток податком на виведений капітал, зниження навантаження на фонд оплати праці, детінізація, скорочення неефективних витрат, пенсійна реформа і повне перезавантаження ДПС за принципами реформ БЕБ та митниці.
Читати весь текст
📩 Підписуйся на "Ціну держави" | Ставайте патронами |Ставайте спонсором YouTube | Підтримати разово або підпискою