👋🇺🇸Україна нарешті перестала покладатися на Трампа
В авторитетному [The Atlantic](https://www.theatlantic.com/ideas/2026/04/ukraine-trump-us-oil-russia/686854/) вийшла стаття про те, як Зеленський фактично списав США з рахунків. Йдеться як провали самої адміністрації Трампа, так й про набуття суб'єктності з боку України та Європи.

Скорочений виклад:
Україна, схоже, остаточно перестає жити в логіці: треба ще трохи потерпіти, ще трохи підлаштуватися під Трампа — і, можливо, США знову стануть надійним союзником. Цей етап, здається, завершується.

Понад рік після повернення Дональда Трампа до Білого дому Київ публічно намагався не палити мости. Попри зупинку американської військової допомоги, принизливі випади на адресу українського керівництва, перекошені “мирні переговори” та постійні реверанси Трампа в бік Путіна, Україна все одно намагалася говорити з Вашингтоном максимально обережно. Зеленський погоджувався на угоди, які мали сподобатися американцям, брав участь у переговорах і навіть публічно хвалив Трампа. Логіка була проста: гірше від цього не стане, а раптом допоможе.

Але зараз все більше ознак того, що в Києві зробили інший висновок: розраховувати на США як на стабільну опору більше не можна. І це вже помітно не лише в тональності, а й у практичних діях. Україна активніше шукає нових партнерів, ділиться своїм досвідом дронової війни з країнами Перської затоки, розширює оборонну кооперацію з Німеччиною і продовжує бити по російській інфраструктурі, навіть якщо окремі “партнери” сигналізують, що цього краще не робити.

Найважливіше тут навіть не дипломатія, а зміна самої рамки. Зеленський уже фактично говорить те, що ще недавно здавалося політично неможливим: США більше не сприймаються як безумовно надійний союзник, а Європа має думати про свою безпеку вже без звичної автоматичної опори на Америку. Це дуже серйозний зсув. Бо йдеться не просто про образу на Трампа, а про переоцінку всієї архітектури безпеки, в якій жила Європа десятиліттями.

Особливо показовим став і публічний тон Зеленського. Після рішення адміністрації Трампа послабити санкції щодо російської нафти він прямо заявив, що Росія знову переграла американців і самого президента США. Для української влади це вже не спроба сподобатися, а спроба чесно назвати реальність.

І тут важливо, що ця нова жорсткість збігається не з моментом слабкості, а навпаки — з періодом, коли Україна виглядає впевненішою у власних силах. Після важкого 2025 року українська армія, спираючись насамперед на власне виробництво дронів і власну адаптацію до нової війни, знову перехоплює ініціативу на окремих напрямках. Україна нарощує “стіну дронів”, завдає Росії більше втрат, ніж та встигає компенсувати, і дедалі сміливіше діє далеко в тилу ворога. Навіть Чорне море, де Росія колись розраховувала на повне домінування, вже давно не є для неї безпечним простором.

Усе це підводить до головного висновку. Україна, звісно, воліла б мати США на своєму боці, а не спостерігати, як Вашингтон дедалі більше відходить убік або шукає зручний формат співіснування з Кремлем. Американська допомога у 2022–2024 роках була критично важливою. Але в Києві, схоже, більше не вірять, що втрата повноцінної підтримки США автоматично означає поразку. І це, можливо, одна з найважливіших змін останнього часу.

Колись думка про те, що Україна може “списати” США як друга, звучала б як сигнал безвиході. Тепер це дедалі більше схоже на ознаку дорослішання: болісного, вимушеного, але тверезого. Україна більше не чекає, що її врятує чужа політична воля. Вона дедалі більше виходить з того, що виживання і перемога залежать передусім від неї самої — та від тих партнерів, які справді готові бути поруч не на словах, а на ділі.
📩 [Підписуйся на "Ціну держави"](https://t.me/+RV1lYOVl3gfathxw) |[ Ставайте патронами ](https://www.patreon.com/costua)|[Ставайте спонсором YouTube](https://www.youtube.com/channel/UC0AAh4OM7Ihs8hwk4vcJjtg/join) | [Підтримати разово або підпискою](https://secure.wayforpay.com/payment/s7cf33501e4b1)