Як інтегрувати мігрантів і не створити гетто: уроки Данії, Швеції та Канади
Частина суспільства побоюється, що значний приплив іноземних працівників змінить культурне середовище, створить паралельні спільноти з власними правилами або підвищить рівень злочинності. Відповідь на них не заборона міграції, а якість інтеграційної політики.

🇩🇰У 2018 році данський уряд ухвалив пакет законів, відомий як "Ghetto Package", з метою повністю ліквідувати етнічні анклави до 2030 року. Однак ця програма не принесла результату: Данія продовжує посідати 17-те місце з 27 країн ЄС за сприятливістю інтеграції мігрантів. Трудовим мігрантам держава не забезпечувала доступного житла по всій країні, рівних можливостей на ринку праці та реальних шляхів до постійного статусу.

З 2015 для отримання постійного проживання необхідно прожити в країні щонайменше 8 років. Мігранти, які не могли отримати стабільний статус, концентрувалися у дешевому соціальному житлі на околицях великих міст — не тому що так хотіли, а тому що інших варіантів просто не було. Так сформувалися райони з високою часткою мігрантів, низькими доходами та обмеженим доступом до якісної освіти і роботи як прямий наслідок структурної відмови держави в інтеграції.

Згідно з ухваленим пакетом законів, якщо понад 50% мешканців є вихідцями з незахідних країн, район автоматично потрапляє під підозру незалежно від реального рівня злочинності чи безробіття. У таких районах частка соціального житла мала бути скорочена до 40%, що означало примусове виселення частини мешканців. Офіційне маркування територій як гетто призвело до відтоку заможніших данців та західних мігрантів, які просто уникали цих районів. Це лише посилило концентрацію найбідніших верств населення, спричинило падіння середніх доходів мешканців на 2% та зростання частки малоосвічених осіб на 5% через зміну складу населення.

🇸🇪Швеція обрала інший підхід. За оцінками Migrant Integration Policy Index 2025, Швеція посідає 1-ше місце серед 27 країн ЄС – єдина разом із Фінляндією та Португалією, хто отримав статус "сприятливої" країни для інтеграції мігрантів, тоді як середній показник по ЄС становить лише 54 бали. Державна програма облаштування передбачає 40-годинний робочий тиждень, який включає інтенсивні мовні курси, професійний коучинг, стажування та підтвердження іноземних дипломів. Роботодавці отримують стимули через програму “Вступна робота”: держава покриває до 80% витрат на зарплату мігранта протягом перших 12 місяців.

На муніципальному рівні діють мовні кафе та стратегічні партнерства з бізнесом, зокрема програма IKEA “Skills for Employment”, яка допомагає біженцям розвивати навички безпосередньо в робочому середовищі. Принципова різниця зі шведським підходом порівняно з данським полягає в тому, що Швеція працює з людиною як з економічним суб'єктом, якого треба якнайшвидше інтегрувати в ринок праці, а не як з демографічною проблемою, яку треба кудись відселити.

🇨🇦У Канаді балова система побудована так, що кандидати отримують бали за вік, рівень освіти, знання мови, професійний досвід і наявність пропозиції роботи. Усі параметри мають заздалегідь встановлену шкалу, прохідний бал публікується відкрито, а вся процедура подання документів і ранжування відбувається через електронну систему.

До країни потрапляють люди, які вже мають необхідні навички й мотивацію інтегруватися, а суспільство сприймає таку міграцію як справедливу і керовану, що знижує соціальну напругу: 8 з 10 канадців визнають позитивний внесок мігрантів в економіку та місцеві громади.

Рівень суспільної підтримки міграційної політики в Україні прямо залежатиме від прозорості правил залучення мігрантів і наскільки ефективно працюватимуть механізми їхньої інтеграції. Етнічне маркування, примус і стигматизація поглиблюють проблему. Необхідні прозорий відбір за кваліфікацією, швидка інтеграція в ринок праці, мовні програми та партнерство з бізнесом на муніципальному рівні.

Докладніше у відео Українці вимирають: що робити з демографією?

📩 Підписуйся на "Ціну держави" | Ставайте патронами |Ставайте спонсором YouTube | Підтримати разово або підпискою