Взагалі, до повномасштабного 2 роки я сам вів Хріновини: зранку до походу на роботу робив кілька охуєнних відкладених, до кожного з яких придумував мемчик.

Потім ввечері теж робив кілька відкладених. Ви постійно нили, що Хріновини постять все останніми. Я просто кєкав з цього. Лише в неділю робив собі вихідний: працював інший редактор.

Після 24 лютого кілька дньо-тижнів безвилазно сидів за стрічкою, спав по 3 години. Редактор Андрій (який тепер у війську) вибирався тоді з Харкова, доводилось вести все самому. Ну але було відчуття, що робиш корисне, і слава богу. Тоді ж вдалось організувати перші збори на початку березня. Перші 40 000 на тепловізор для СБУ які тоді відбивали Київ. Ви накидали їх за 10 (!) хвилин. Я охуїв, зрозумів що не дарма сиджу.

Після того як все внормувалось, ми закономірно відійшли від мемчика в кожній публікації, новин стало сильно більше, але і робити їх було простіше, Ми з Андрієм поділили день і почергово працювали. Після цього я в нас з'явилось ще кілька (відомих в узкіх хрінових колах) редакторів. Але вони не працювали систематично, просто мали право постити.

Після від'їзду Андрія до війська, його замінив Мрійник. Минулий тиждень він зробив багато перших публікацій. Дуже стрався. Дуже прокачався по подачі тексту, кєках. Звісно, скілу пікчера ще не набив, але то з часом прийде.

Усі сьогоднішні публікації – моя робота. Усі завтрашні – не моя. Дякую що читаєте.