Закінчення війни: три сценарії
1. Війна на виснаження (найгірший сценарій, по-суті поразка). Зміна влади в країнах Заходу поступово призводить до зменшення підтримки до того рівня, коли Україна не зможе продовжувати війну й буде вимушена вести переговори про мир на умовах росії. Через появу нових точок напруги Захід відволічеться від України, і тривала спроможність надавати зброю буде вичерпуватись, а переводити економіку на воєнні рейки ні США ні Європа не будуть.
Імовірність сценарію: поки все рухається по цій траєкторії.
Варіант цього сценарію: згасання інтенсивності бойових дій через низьку спроможність обох сторін, згодом відновлення високої інтенсивності, коли принаймні одна зі сторін буде готова. Якщо жодна зі сторін не буде готова – тоді повільна депопуляція та деіндустріалізація обох країн.
У випадку перемоги росії з великою ймовірністю відбудеться перенесення бойових дій на європейські терени (передусім країни Балтії) без явного спротиву НАТО, але за участі мобілізованих українців у складі російської армії.
2. Заморожування війни (те, чого буде прагнути Захід, який боїться повної поразки і розпаду росії).
В цьому сценарії союзники залишають підтримку України приблизно на нинішньому рівні, щоб не допустити поразки України й не завдати поразки росії. Ініціатором переговорів стане або Байден навесні чи влітку 2024 (йому треба виглядати на виборах переможцем або принаймні миротворцем), або вже переможець американських виборів навесні 2025. Тут на відміну від першого сценарію, переговори вестимуться не на російських, а на західних умовах.
Імовірність – на сьогодні низька, бо до переговорів не готові ні українське суспільство, ні путін. Але чимало факторів можуть змінити ситуацію: більшість українського суспільства може не прийняти мобілізацію (влада легко перекладе відповідальність на «народ, винний у зриві мобілізації»), також можливі розколи в нашому суспільстві (значною мірою створені російськими спецслужбами). Путін і сам може опинитися під внутрішнім (клани) чи зовнішнім (Китай) тиском, у тому числі внаслідок наростання економічних негараздів в росії та в Китаї.
Що далі: Після підписання мирної угоди обидві сторони (Україна за допомогою Заходу, росія за допомогою Китаю) починають інтенсивно готуватися до наступної війни, яка станеться в середньому за 5 років (мінімум 3, максимум 7 – стільки, за оцінками воєнних аналітиків, потрібно росії для відновлення спроможності).
Далі розвилка:
Якщо Україна настільки добре модернізується, що росія остерігається напасти, то ситуація заморожується надовго по корейському сценарію. Це не та перемога, якої прагне більшість, але такий сценарій дає нам непогану довгострокову економічну та безпекову перспективу.
В гіршому варіанті Україна готується слабко, і друге вторгнення призводить до повної поразки та встановлення проросійського режиму (див. першу та другу Чеченські війни).
3. Перемога
Україні вдається переконати союзників, що поразка росії є прийнятним сценарієм (і навіть бажаним). Допомога різко зростає до рівня, який дозволяє успішно провести весняно-літній контрнаступ, звільнити Південь і Крим, значно скоротити лінію фронту, заморозити окуповану частину Сходу до кращих часів і в такому форматі вийти на переговори на українських умовах.
Імовірність: цей сценарій найменш ймовірний. Втім, він єдиний, який забезпечує виживання правлячої політичної команди, і це добре, що інтереси суспільства й політичної еліти співпадають.
Що далі: Після підписання миру Україна вступає в НАТО й отримує великі гроші на відновлення й модернізацію економіки. Україна привертає увагу світу в різних аспектах, в тому числі інвестиційному. Зеленський легко виграє демократичні вибори як переможець у війні. російська поразка призводить політичних змін, як це бувало завжди в її історії після поразок – у м'якому форматі рефедералізація, у більш ймовірному жорсткому форматі деколонізація, це унеможливлює наступну російську агресію.