Йобана азіатщина

Словосполучення яке характеризує Київ під час цієї моєї поїздки.

Приїхав — всюди сніг, його звісно тракторець позбирав, але вигрузив якраз посеред тротуару. Всі обходять.

Їхав у метро — всюди якісь блять тріщини у плитці, поношений мармуровий камінь, про піздєцову ситуацію з доступністю для маломобільних я б змовчав, але не буду. Тисячі сходинок, жодного ліфта, ніде не зроблено пологих спусків.

Вийшов з метро — всюди неприбрана слизька слякоть, потрісканий асфальт, дорожнє полотно спроектоване саме так щоб тебе нахуй всього облила проїжджаючи повз автівка.

Зайшов у готель — о, тут Європа.

Вийшов — Азія.

Ну остання песня це йобаний потяг: 36-й вагон їде вкінці потяга, ну в порядку зростання, нє? А ніхуя, пройшов з 8го вперед до останнього. Останнім виявився о несподіванка, 26й вагон. І що? Ну та ясно — хуяр назад увесь потяг. Ну бо звісно, 36й виявився останнім, але з іншого боку. Так, після першого і… нульового.

Йобана азіатщина закінчується, вертаюсь у Львів.