Подивився подкаст Підпільного стендапу з легендарним стендапером Дагом Стенхоупом

Мені цікаво було порівняти наш (новітній підпільний укрснедап) і їхній (Дага) світи. Зрозумів, що рівень жартів у нас високий і як би сказати… тонший, ніж у них.

А ще стало очевидним, що у нас тепер присутня самоцензура. Є речі, про які ми ні за що не жартуватимемо. У них таких меж немає. І це не тільки про війну і військових. Це також про якісь речі, які вважаються «крінжовими».

Я цю самоцензуру і в собі тепер чітко помічаю, коли намагаюсь гахнуть мем. Іноді придумаєш щось смішне, але воно може принизити чи-то жінок, чи-то чоловіків, чи-то дітей, чи якусь іншу групу людей. Подумаєш, і думаєш «та нє, крінж», і не робиш. З подкаста склалось враження, що Дагу на це похуй, як і вочевидь більшості західних коміків.

Гадаю війна дуже посприяла цій самоцензурі. Після війни досвід залишиться, страх і відчуття крінжу мине. На нас чекає культурний поштовх. Сильний поштовх був після початку повномасштабки, тепер цікаво буде глянути на відродження після припинення війни.