Потужно залип сьогодні над цією картою, розмірковуючи про новину, що Україна вперше дозволила Польщі ексугумувати поляків – «жертв Української повстанської армії»

Про це заявив Туск: "Нарешті прорив. Є рішення про перші ексгумації польських жертв Української повстанської армії. Я дякую міністрам культури Польщі та України за добру співпрацю. Ми з нетерпінням чекаємо на подальші рішення", — ідеться в дописі.

Звісно, «волинська трагедія» – це трагедія. Але вживати «різанина», як у польській історіографії – це дичина. Але ця дичина – сучана політична ідея польської держави.

Мене зацікавив не сам факт трагедії (так, вона була, і нищили поляків не лише на Волині, а й на Галичині), а її передумови. Період 1919–1939 рр. характеризується заходами активної полонізації краю, яка проводилась вихідцями з земель етнічної Польщі — мазурами. Українці ухилялись від мобілізації до польської армії. На бойкот українцями перепису 1921 р. польська влада відповіла терором. Через прийняття Польщею виборчого закону з порушенням прав українців, ті закликали бойкотувати вибори 1922 року. Окупаційна адміністрація провела арешти і заборонила передвиборчі віча, свобода яких була гарантована польською конституцією. У цих умовах розгорнулась активна підпільна боротьба УВО-ОУН, відповіддю на яку було проведення польським урядом пацифікації, яка супроводжувалась масовими арештами, побиттям та вбивствами людей, закриттям і руйнуванням українських установ у Галичині.

То до чого ж та карта?

Як відомо, у 1931-му в Львові було проживало лише 16% українців, поляків – понад 50%, євреїв 32%. Мені стало цікаво, а яким же був склад населення Галичини за часів Австоро-Угорщини. Чи дійсно там була величезна кількість поляків. Цікаво, що на кінець 19 столітя ще мало хто переймався національною приналежністю. Людей зазвичай розрізняли за конфесійною або мовною ознакою. Українців у імперії називали русинами (рутенами). Вони були греко-католиками.

Отож, я порився і знайшов інформацію про перепис населення початку 20 століття (до 1 св. війни). Абсолютна більшість галичан були греко-католиками, які розмовляли українською. Отже – українцями (русинами). Далі йшли поляки, за ними євреї. Цікаво, що в містах проживало більшість поляків та євреїв. Русини мешкали здебільшого в сільській місцевості.

У 1918 році, після розпаду Австро-Угорської імперії на Східній Галичині була створена ЗУНР. У 1919 році вся Галичина була окупована Польщею і перейменована на Східну Малопольщу. Згідно з переписом 1931, тут проживало 5,4 млн осіб, з них греко-католиків – 3,2 млн, римо-католиків – 1,6 млн, юдеїв – 0,5 млн осіб.

До чого я?

Очевидно, поляки вважали Галичину польською землею (назвали Східною Малопольщею), очевидно коли ти чиниш як колонізатор, влаштовуєш політику пацифікації на землі, на якій абсолютна більшість населення розмовляє іншою мовою, вірить в (трохи) іншого бога – це зустріне спротив. Цей спротив прозвів до Волинської трагедії. Ну то називати цю подію «різаниною», подаючи «геноцидом», і з цією події через 100 років робити політичну ідею загальнодержавного масштабу – це смердить імперіалізмом. Масова загибель цивільного населення європейських колоністів під час дуже жорстоких антиколоніальних війн народів Азії та Африки не кваліфікуються як геноцид.

Але наразі ми вступаємо до ЄС і змушені вирішити питання із сусідами. І ці сусіди-члени ЄС мають змогу диктувати нам свою повісточку. Тому коли чуєте щось, що відчуваються абсолютно несправедливим по відношенню до нас з боку поляків – сприймайте по-філософськи. Нам би державу вберегти у війні з іншою імперією, а з цією цивілізовано вирішимо в рамках найпотужнішого економічного союзу на териотрії старої Європи за всю її історію.