Моральна дилема вагонетки, і чи вибереш ти розчавити Гусакова

Хто досі не розібрався що там з Гусаковим – ось інтервʼю з журналісткою, яка вказала на його зашквари. Але шахрай він чи лудоман – зрозуміло не дуже.

Памʼятаєте моральну проблему вагонетки? Коли їде вагонетка, а на рейсах перед нею привʼязані 5-ро людей. Якщо ти перемкнеш важіль – вона поїде іншою дорогою, але на цій дорозі теж людина. Одна людина. І моральна дилема в тому – чи приймеш ти рішення позбавити життя однієї людини, щоб вижили 5-ро інших. Але для цього ти мусиш натиснути важіль.

Різні філософські школи по-різному вирішують цю проблему. Якщо ти утилітарист – ти перемкнеш. Бо 5 життів людей ніби дорожче за одне. Якщо ти хуй – перенесеш людину з одного шляху до 5-ти інших, і хай всіх разом чавить.

Але більшість толкових мислителів у цій дилемі сходяться на одному: цінність життя однієї людини – безмежна. І порівнювати одну безмежність з 5-ма іншими безмежностями нема сенсу. Ну бо безмежність. От і виходить, що перемикаючи важіль ти використовуєш людину як засіб, тим самим ставлячи під сумнів безмежність цінності її існування.

Ця філософська дилема насправді дуже близька до ситуації з Гусаковим: ніби є очевидний напрям, куди варто донатити – Сили Оборони. Донатячи їм ти точно допомагаєш зберегти тисячі й тисячі життів відносно близьких (одне громадянство, етнічне походження, мова тощо) людей. Закидаючи на оборону нашої держави, ти ще й донатиш на своє майбутнє і майбутнє потенційно близьких тобі людей, які навіть не народилися.

Разом з тим, є людина, лікування якої вартує дуже дорого. І вона без ціього лікування помре. Але це лише одна людина. На противагу тисячам інших.

Насправді треба мати дуже велике серце щоб донатити одній людині. Люди з великим серцем, які свідомо або підсвідомо розуміють безмежну цінність людського життя і донатили саме Гусакову – це прекрасні люди. Вони чудові. Зрадити їхню довіру – це найбільший гріх із можливих. Це тотально хуйово, як не глянь.

Щодо мене – я на жаль людина хуйова. Мій життєвий досвід, війна, надто куце серце і доволі куций розум ніколи не дозволяли мені донатити одній людині, поки триває війна. Ба більше, якби потрібно було перемкнути важіть, щоб вагонетка вбила одну людину замість 5-ти, я би ймовірно зробив це (хоча не впевнений).

До чого я. Уявіть, що ви врятуали з колій одну людину, бо вам стало її шкода. А ця людина виявилась лудоманом, шахраєм, яка більшість ваших грошей кудись вивела, можливо віддала людям із бетінгової сфери щоб вони могли обманювати інших. Але без вас цілком вірогідно, людина б таки б померла. Знаючи це, чи варто було б рятувати? Мені здається, що варто.

Але але але але. Така моральна дилема.