250 гривень

Ви пойміть, я люблю квіти, але в них розбираюся не дуже. Мені просто подобається як вони виглядають. Квіти я купую десь раз на місяць. Іноді собі, іноді не собі. Раніше в моєму світі існували лише квіти з квіткових магазинів, а це щонайменше 1000 грн туди, 1000 сюди.

Уявіть як я охуїв, коли почав ганять на ринок по фрукти-овочі, а там стоять бабусі, які продають квіти по 100-200-300 грн (за 300 це вже пів грядки). Ще раз: я в квітах розбираюся не дуже, і наприклад ті що на фото для мене почасти гарніше виглядають, ніж букети, які продають в магазинах. І вони коштують блять 250 грн, при цьому бабуся ще каже торгуйтесь.

Ну, я їх купив, приніс додому, а їх реально багато, а вони ще й пахнуть кльово (чого не скажеш про більшість магазинних) і стоять же як магазинні, іноді навіть довше. Тому мінусів у таких квітах і потреби купувати магазинні я тепер не бачу.

Як шось, для цих бабусь я вже став «синочком», бо я щоразу на квіти витрачаю готівку, яка залишилась після купівлі фруктів-овочів – іноді це 100 грн, іноді он 250. Але там ще прикол в тому, що ці бабусі виглядають реально бідно, ці гроші для них вкрай важливі. Уявіть, сидить бабуся, в якої три часничка, жменька кропу, кактус і маленька жменька польових квітів. Усе це вона продає гривень по 15-20. Я іноді підходжу купити кактуса, даю грошів, а кактуса не беру, кажу то вам, бо він у мене помре, та й куди то таке (у мене реально вмирають кактуси). На що бабуся посміхається і каже оооо, та дякую.

Ну кароче, останній раз оце бабуся каже 250 грн за квіти, але каже торгуйтесь, я відповідаю що ще не знаю скільки в мене грошей – дістаю, а там 200, 50 і 20. Вона каже, віддам вам за 220. А я такий: нєнє, 250 є то 250! Потім відходив, і чув як вона падружкам цю історію розповідала. Мовляв той хлопець вам грошів залишив, а цього разу ще й торгуватись не захотів. А я йшов, посміхався в вуса, і думав що іноді готівка таки потрібна.