Я відкрив для себе неймовірну розвагу – відоси тіпів, які тікають з України в Румунію через Карпати

Дивився 3-4 таких.

Найбільше що мене вражає – те, що деякі з них реально могли загинути. Це не перебільшення, вони нормально не готувалися до кількаденного походу через дикі гірські хащі, мокрі, холодні йшли в звичайних кросах, їли сублімовану їжу, обсцикалися на кожному кроці через страх бути пійманими. Галюцинували через відстуність сну, стрес, втому і переохолодження. Це категорія людей, які були не проти купатися в незайманих гірських озерах, до води яких навіть торкатися не можна. Це люди, які сміття викидали прямо в лісі, саме там де й срали.

Скажу так, мені навіть приносило садистське задоволення дивитись як вони страждають там в горах. Неймовірна розвага. Через потужну вавку в голові ці люди вважали, що без жартів смертельний похід – це безпечніше, ніж бути в Силах оборони. В Силах оборони, де не факт, що ти взагалі доберешся до передової. Але їм вдалося (ті, яким не вдалося – відоси вже не публікували), і добре, це точно не людина, з якою я хотів би будувати майбутнє в одній країні.

Але була й інша категорія: толкові, підготовлені хлопці в трекінговому взутті, з палицям. Вони не лише забирали після себе сміття, а ще й закопували лайно. Вони насолоджувались українською природою, йдучи – відчували смуток, що доводиться покидати Україну. Вони розмовляли українською, казали, що люблять цю країну, але… Ненавидять те, як до них будуть ставитись, запхавши в бусік. Я переконаний, що такі люди не лише були б чудовим кістяком для побудови держави, але й були б чудовими захисниками. Були б, якби держава наглухо не проїбала мобілізаційну політику, і не лише вимагала виконати свій конституційний обовʼязок, а ще й забезпечила б справедливість, де ти був би впевненим, що тебе не відправлять штурмовать посадку, якщо ти неправильно подивився на додіка-офіцера.

Загалом, Україні потрібна армійська реформа. Конкретні пропозиції повинні бути в аналітиків великих благодійних фондів, експертів, медійна громадськість повинна постійно говорити про її необхідність. Військові на передовій зайняті, вони цим не займуться, це завдання держави і громадськості.

Ну а поки – мені подобається дивитись відоси тіпів, які тікають з України в Румунію через Карпати.