Збірна України з футболу не відображає Україну та Український народ. І це хуйово.
Якщо ви не цікавитесь футболом, але з кожного кутка чуєте завивання що Україна програла і не поїде на Чемпіонат світу (або цікавитесь, але не рефлексували, чому ці завивання такі гучні) – пояснюю чому це відбувається.
Попри те, що Українська асоцація футболу – це грубо кажучи громадська організація, і вона нібито й не зобовʼязана ПРЕДСТАВЛЯТИ УКРАЇНСЬКИЙ НАРІД – на ділі все інакше.
Бо футбол – це політика. Я маю на увазі. що це спорт, через який проявляється концентрована політика. Найбільші в історії дербі є такими через засадничі політичні розбіжності між людьми, які підтримують ті, чи інші футбольні команди.
Бо футбольні команди історично утворювались окремими групами, обʼєднаними чи-то за ідейним, чи географічним, чи національним, чи релігійним чинниками (наприклад шотландський Селтік – католики які підтримують незалежність Шотландії, Рейнджерс – протестанти, лояльні до Британської корони. Ці спільноти колись створили футбольні команди, які стали найяскравішим проявом політичного простиояння. Команди ненавидять одна одну).
В українських селах, які перебували під польською владою після 1 Світової утворювалися футбольні команди із місцевих футболістів, які найсильніше рубалися не проти українських команд, а проти команд, які складалися з поляків. Про що говорити, якщо під час футбольних матчів починалися війни (раз, два).
Із розвитком футболу та його інституціоналізацією почали утворюватись національні футбольні команди. Вони фактично представляли окремі політичні нації, показували на футбольному полі, якими здібними є і демонстрували сусідам, що є сильнішими за них. Футбол – це історично концентрована політика.
Тому гра збірної України викликає таке обурення, бо Українська нація зараз охуїти як бореться за власне існування, за неї гинуть найкращі її сини та доньки. При цьому головний спортивно-політичний представник нашої нації взагалі від неї відірваний, вони сука виходять на поле і на них неприємно дивитись. У них відсутня воля до перемоги, вони тупо не усвідомлюють, що представляють українську націю. Вони буквально заробляють мільйони, лише одиниці з них дійсно усвідомлюють, через що проходять більшість українців. Дуже важливим у цьому процесі є тренер, який повинен пояснити молодим додіками, наскільки їхня гра є важливою.
Тренер збірної України це взагалі не розуміє. Це одна з причин, чому в хлопців немає волі до перемоги. Вони зовсім не усвідомлюють описаний мною бекграунд, і почасти лише ображаються на критику, мовляв нема за що критикувати, ми ж «просто виконуємо свою роботу».
Саме тому було так сука неприємно дивитись матч проти Швеції, і не лише той: більшість матчів збірної за останні роки. Мене дратує те, як безвольно футболісти виходили на поле, а ще більше дратує те, що вони не усвідомлюють своєї ролі.