Чому за кордоном #український_мед продають з європейським маркуванням?
Ще однією галуззю сільського господарства, що зазнала збитків з початку повномасштабної війни, стало українське бджільництво. До повномасштабного вторгнення рф Україна виробляла близько 70 тисяч тонн меду на рік. Наприклад, 2021-го обсяги досягли 68,6 тисячі тонн, свідчать дані #Держстату. Протягом 2022 року вдалося зібрати 63 тисячі тонн меду, 2023-го — лише 58 тисяч тонн.
«Профільні спеціалісти попередньо оцінюють втрати на рівні щонайменше 25 % медоносних територій і бджолиних роїв, хоча дати точну оцінку нині дуже складно. Виробничий потенціал галузі бджільництва продовжуватиме знижуватись і надалі», — каже в розмові з Тижнем Богдан Духницький, провідний науковий співробітник #Інституту_аграрної_економіки.
В Україні традиційно найбільше виробляють соняшникового, гречаного, ріпакового, акацієвого, липового меду й меду з різнотрав’я, зібраного з квіток кількох рослин.
Переважно солодку продукцію Україна постачає на ринки Євросоюзу. У 2021-му загалом експортувала 57,6 тисячі тонн меду, з них до ЄС — 50,7 тисячі тонн, або 88 %. За 2023 рік експортували 55,4 тисячі тонн меду, зокрема на європейські ринки — 51,7 тисячі тонн. Переважно український мед купували Німеччина, Польща, Франція, Іспанія, Італія, Греція, Румунія, Бельгія та США.
За попередніми даними Україна посіла четверте місце в рейтингу найбільших експортерів меду 2023 року. Висока концентрація зовнішніх продажів на ринках Євросоюзу ставить нашу галузь у критичну залежність від цінової кон’юнктури європейського ринку. Крім того, з червня 2024 року Євросоюз запроваджує обмежувальні заходи для окремих видів української продукції, одним з яких є мед.
— Звісно, вихід на нові ринки потребує проведення попереднього глибшого дослідження умов і конкурентів. Однак українська продукція навіть тепер частково присутня на деяких із них: американському, японському і канадському».
Є інша проблема: часто наш мед за кордоном продають з європейським маркуванням. Водночас продукція коштує значно дорожче, ніж її придбали в українських пасічників. За словами експертів, формувати однорідні партії експорту складно через різних виробників меду.
Тому майже весь український мед роками експортують у бочках — нефасованим. Отже, ми продаємо сировину без створення доданої вартості. У Європі її доробляють, фасують і на упаковках виробником вказують не Україну, а країни ЄС.
Приклади перероблення меду або самостійного виходу на експорт малими фермерами є і зараз. Однак вони поодинокі. «Самі виробники визнають, що низький рівень експортних цін змушує їх продавати мед на внутрішньому ринку, де можна швидше отримати гроші за реалізовану продукцію», — каже Богдан Духницький.
«Змінити ситуацію можливо тільки комплексно: із залученням не лише виробників та експортерів, а й відповідних державних органів разом з активізацією діяльності галузевих асоціацій, — пояснює він. — На нинішньому етапі виробникам, якщо вони хочуть отримувати преміальну ціну за власний мед, треба практично доводити, що їхній продукт якісний і безпечний, усі ланки виробничого ланцюжка цілком простежуються.
Питання вартості меду завжди було дискусійним між виробниками й переробниками продукції. Наразі на внутрішньому ринку України гуртові ціни 2023–2024 років становлять 70–90 гривень за кілограм меду. Уроздріб за кілограм просять 250–300 гривень.