Проте не варто малювати індустріалізацію веселковими барвами. По-перше, відбудову та реконструкцію радянських підприємств здійснювали за рахунок експорту сільгосппродукції, а отже, зворотнім боком промислового буяння був #Голодомор 1932–33 років.

Політиці Сталіна властиве "комплексне вирішення" існуючих проблем: голодомор фінансував промисловість і сприяв придушенню опору на селі; масові репресії винищували інакодумців і давали тисячі безкоштовних працівників. Можливо, читача збентежать такі відступи у солодкій темі, проте без них неможливо зрозуміти сталінський час, де навіть #цукерки були вимочені у крові.

Другим важливим фактором новозбудованої кондитерської індустрії стане те, що вона, як і решта галузей, будувалася за принципами планової економіки. Економіки, що у західній фінансовій думці отримала назву економіка продавця. Економіки, що гадки не мала про маркетинг і логістику, та у якій попит і пропозицію намагалися підмінити статистикою. Про вміння працювати зі споживачем не йшлося, а саме поняття споживача, і в першу чергу клієнта, – було спотворене. Залізна завіса відіграла роль теплиці, тому коли її не стало, і морозний вітер ринкової економіки увірвався всередину, усім стало зле.

Жорстко структурована система, розбудову котрої було розпочато у 1930 році, мала встановити владну вертикаль, чітко регламентувати звітність окремих підприємств та поширити державний контроль на всіх рівнях їх функціонування. У такий спосіб сталінська влада об’єднувала усю промисловість в підконтрольний їй конгломерат. Це було намаганням зібрати плоди оздоровленої капіталістичними відносинами непівської економіки, і водночас позбутися принесеної непом стихійності. Тож відповідно до потреб нового часу в 1930 році Укркондтрест було перетворено на Укркондоб’єднання (УКО).

Радянізація кондитерської галузі. Новостворене УКО наділили широким колом повноважень та обов’язків, що охоплювали всю сферу промислових відносин. До обов’язків УКО входили: планування виробництва та капітального будівництва, дослідження та проведення технічної реконструкції та раціоналізації, затвердження річних звітів та балансів, постачання сировини, напівфабрикатів, матеріалів, палива, технічного обладнання, в тому числі і імпортного, вишукування нових видів сировини, реалізація та збут (в тому числі й експорт), участь у встановленні відпускних цін, організація та встановлення зв’язку з НДІ, керування підготовкою кадрів. Велика частина наказів та розпоряджень УКО йшла в руслі загального ідеологічного гасла боротьби за якість, тоталітарної альтернативи вільній конкуренції.

Одним з позитивних плодів було започаткування наукового підходу до виробничих процесів. Так, в 1931 році на фабриці ім. Карла Маркса була вперше проведена сульфітація (окурювання сіркою) плодів, яку застосовують і зараз. Цей прогресивний метод дозволяє уникнути сезонності виробництва, скоротити стадії технологічних процесів у подальшій переробці сировини та значно зменшує потреби в тарі. Автором нової технології був працівник фабрики, інженер-конструктор Я. Фастовський, якого спеціальним наказом було премійовано трьома тисячами рублів.

Принципи комерційного розрахунку в УКО трималися недовго. Невпинне згортання решток непівської економіки призвело до того, що окремим розгромним наказом по УКО (№ 96) усі підприємства переводилися на госпрозрахунок. Кожен трудівник закріплювався за своїм робочим місцем, вводився жорсткий контроль трудоднів Ч.1 тут Ч.3 тут