#Сомаліленд ч.4. Для Єгипту й ОАЕ невизнаний статус – не перешкода

У місті Бербера розташований не лише торговельний порт Бербера, але й колишня військова база ВМС СРСР. Саме в ній зацікавлені єгиптяни та еміратці. Цей військовий об’єкт збудували у 1970-х роках. Це великий порт, що міг приймати військові кораблі різних типів, мав автономний вузол зв’язку, станцію спостереження, сховище для тактичних ракет та пального, а також житлові приміщення на 1,5 тисячі осіб.

СРСР збудував у Бербері злітно-посадкову смугу рекордної довжини – 4140 метрів. NASA навіть зробило її резервною смугою для американських космічних «Спейс Шаттлів». Військово-морська база Бербера розташована близько до Ефіопії на узбережжі Аденської затоки, що дає доступ до комунікацій Червоного моря. Вона може стати чудовим інструментом тиску та контролю ситуації в регіоні. Єгиптяни планують розмістити на її території придбані у Франції десантні кораблі «Містраль».

Об’єднані #Арабські_Емірати виношують плани дислокувати там свою військову авіацію. При цьому ні тих, ні других зовсім не збиває з пантелику те, що йдеться про невизнану, сепаратистську територію. Логічно, що міжнародна спільнота мала б засудити розміщення там військових сил іноземних держав. Формально вони навіть можуть бути визнані окупаційними.

#Ефіопія зацікавлена у транзиті через Сомаліленд, а саме у великому морському порті Бербера на узбережжі Аденської затоки.

Тим часом «президент» Сомаліленду Ахмед Селаньйо та члени його кабінету стали бажаними гостями у Каїрі та Абу-Дабі. Їх там приймають на високому рівні. Парламент невизнаної «держави» 12 лютого 2017 року одностайно підтримав запит уряду ОАЕ щодо облаштування військової бази на підконтрольній їм території. За це Сомаліленд сподівається отримати великі кошти на місцеві проекти. Невизнана «республіка» має 850 кілометрів дивовижних пляжів, які давно чекають на своїх відвідувачів.

Довгі роки, всіляко дистанціюючись від решти Сомалі, Сомаліленд уникнув війни, а тепер свідомо наражає себе на небезпеку втягування у великий регіональний конфлікт. Такий конфлікт на Африканському Розі призвів би до зміни балансу сил і кордонів. Це може створити «вікно можливостей» для міжнародного визнання самоназваного режиму.

З іншого боку, небажання Сомаліленду очолити інтеграційний рух у Сомалі, як це зробив у ХІХ столітті італійський П’ємонт, є небезпечним. Набуття Сомалілендом статусу незалежної держави створило б прецедент, який би могли використати противники відновлення соборності таких травмованих держав, як Сирія, Лівія та Ірак.
Ч.1, Ч.2, Ч.3.