#Економіка «#експропріації»: як Мадуро привласнив іноземні заводи та що з цього вийшло
Венесуела, країна з найбільшими запасами нафти у світі, стала хрестоматійним прикладом того, як державне #захоплення_приватного_бізнесу може призвести до повного краху виробництва.
Якщо #Уго_Чавес розпочав хвилю націоналізації, то #Ніколас_Мадуро довів її до абсурду, перетворивши успішні американські підприємства на іржаві пам’ятники «#боліваріанському_соціалізму».
На відміну від офіційних процедур викупу, за #Мадуро процес часто нагадував силові рейдерські захоплення. Основні сценарії були такими:
«Запобігання саботажу»: Коли компанії зупиняли виробництво через гіперінфляцію та відсутність сировини (яку держава не давала купити), Мадуро звинувачував їх в «економічній війні». Він видавав декрети про захоплення заводів, щоб «захистити права робітників».
Судовий тиск: Використання підконтрольних судів для винесення миттєвих рішень про конфіскацію активів за сумнівними позовами.
Військовий контроль: На заводи вводилися підрозділи Національної гвардії, які блокували доступ менеджменту та передавали ключі «робітничим радам».
Список американських гігантів, чиї активи опинилися в руках режиму, вражає, але виберемо самі великі виробництва.
#General_Motors (2017): Завод компанії у Валенсії був захоплений після судового позову від колишнього дилера. Уряд миттєво конфіскував активи та банківські рахунки.
#Kellogg’s (2018): Після оголошення компанії про вихід з країни через кризу, Мадуро наказав захопити завод у Маракаї. Він заявив, що «пластівці тепер належать народу».
#Kimberly_Clark (2016): Виробник засобів гігієни зупинив роботу через неможливість закупівлі сировини. Держава взяла контроль над заводом за 48 годин.
#Clorox (2014): Один із перших великих активів, захоплених після відходу компанії з ринку.
Після «визволення» підприємств від американських власників, Мадуро передавав управління:
Військовим: Генералам, які не мали досвіду в бізнесі, але були лояльні до режиму.
Робітничим радам: Які часто складалися з активістів правлячої партії.
Результат був катастрофічним:
#Технологічна_деградація: Без доступу до оригінальних запчастин та іноземного сервісу обладнання почало виходити з ладу. Наприклад, заводи Kimberly-Clark почали працювати лише на 5–10% потужності, виробляючи дефіцитні товари вкрай низької якості.
Брендове «#піратство»: Завод Kellogg’s продовжував випускати пластівці під оригінальним логотипом, попри протести компанії про порушення прав власності та відсутність контролю якості.
Корупція та розкрадання: Більшість активів були просто розпродані на металобрухт або розкрадені «новими менеджерами».
Міжнародні суди: #Венесуела отримала десятки позовів у міжнародних арбітражах (ICSID). Суми компенсацій, які країна тепер винна компаніям (наприклад, ExxonMobil чи ConocoPhillips), обчислюються мільярдами доларів, що ще більше тягне економіку на дно.
Окрім заводів та нафтових вишок, режим Ніколаса Мадуро вів активну «війну» і на фінансовому фронті. #Привласнення #фінансових_активів відбувалося через адміністративний терор, «інтервенції» та контроль над валютними потоками.
Справа #Banesco: Захоплення найбільшого приватного банку
Найгучнішим випадком у банківському секторі стала інтервенція в Banesco Banco Universal (найбільший приватний банк країни) у 2018 році.
Уряд звинуватив #банк у «сприянні спекуляціям» на чорному ринку валюти. 11 топменеджерів банку були заарештовані.
Мадуро намагався взяти під контроль систему електронних платежів, щоб припинити обіг долара, який він не міг контролювати.
Держава керувала банком майже рік. Хоча згодом контроль формально повернули власникам, банк став «тінню» самого себе, втративши значну частину ліквідності та клієнтів.
Мадуро фактично «привласнив» валютні накопичення приватного бізнесу через систему CADIVI/CENCOEX.
Компанії були зобов'язані продавати свою валютну виручку державі за штучно заниженим офіційним курсом.