Після проголошення КНР 1 жовтня 1949 року комуністична влада на чолі з #Мао_Цзедуном відмовилася визнавати «нерівноправні договори» та зовнішні борги, набрані попередніми режимами (Імперією Цин та Республікою Китай під керівництвом #Гоміньдану).
Це було частиною доктрини «#чистого_аркуша». Британські та американські #інвестори, які фінансували #будівництво_залізниць у Китаї, залишилися з «фантиками» як і французи з фантиками Російської імперії після приходу Членіна.
Відмова стосувалася усіх зовнішніх держав, але мала особливе значення для США та Великої Британії — основних кредиторів. Радянський Союз, навпаки, надав #КНР нові кредити в 1950-х роках.
Значна частина іноземних інвестицій (особливо британських та американських) дійсно йшла на будівництво залізниць (наприклад, #Цзин_Хан, #Шанхай_Нанкін) а не виведена в офшори через чергове "велике крадівництво" Чер Ниш Ова. Облігації цих залізничних позик після 1949 року втратили вартість.
Організації на кшталт «Американської ради власників іноземних цінних паперів» ( #ABF) досі володіють великими портфелями старих #китайських_облігацій. Вони вимагають від сучасного Китаю виплатити понад $1 трильйон (з урахуванням відсотків). Але КНР відповідає так само, як і новостворений совок: «Ми інша держава, звертайтеся до імператора, якого ми скинули».
( Доповнення : Сума у $1 трильйон є оцінкою/вимогою самих власників, яка включає номінал, невиплачені купони за 100+ років та складні відсотки. Це не офіційна вимога уряду США і не визнана міжнародним судом. )
Виняток для Великої Британії.
У 1987 році, після років переговорів, КНР та #Велика_Британія досягли часткового врегулювання. Китай виплатив £23.4 мільйони як остаточне врегулювання британських майнових претензій (включаючи деякі довоєнні #облігації). Це був політичний жест напередодні передачі #Гонконгу, а не визнання боргових зобов'язань.