Недовіра людям у дорогих костюмах з міцно зав'язаними краватками що пропонують вкласти щось кудись задля прибутку, прикриваючись своєю експертністю передалася поколінню Y з молоком матері. І мова піде не за МММ мавроді, а за набагато зухвалішу фінансову піраміду, в якій брали участь понад 15 мільйонів українців.

1992 Кожен громадянин отримує папірець — приватизаційний сертифікат. Номінал — 30 тисяч карбованців. Це — його частка в загальнодержавному багатстві. Акції підприємств продаються на фейкових аукціонах за ці ваучери. В країні діють сотні

У 1993–1995 роках в Україні діяло понад 300 довірчих товариств (трастів). Але понад 80% становили 4 гіганти ; Саме в їхніх надрах зникла або миттєво знецінилася більшість народних ваучерів. Результати виявилися жалюгідними.

Реальними власниками майна в Україні стали новоявлені бізнесмени, здебільшого вихідці #КПРС, #КДБ, їх родичі та решали які виконували брудну роботу.

«#Оберіг» Найбільший та найзухваліший. Збирав ваучери по всій країні під гаслом стати «народним банком». Наколядував близько 1 мільйона ваучерів.

На ці #сертифікати вони викупили акції сотень стратегічних підприємств (від харчопрому до машинобудування).

У 1994 році офіси компанії раптово зачинилися. Керівництво зникло, прихопивши з собою реєстри акціонерів та готівку. Близько 400 тисяч вкладників залишилися ні з чим.

«#Міда», Цехова» модель: робота з колективами великих заводів. Вони приходили прямо в цехи та переконували людей:

«Навіщо вам один папірець? Віддайте нам, ми зберемо їх у кулак і ви станете реальними господарями свого заводу. Зібравши «кулак», «Міда» голосувала на зборах акціонерів так, як було потрібно майбутнім олігархам, допомагаючи їм скуповувати активи за копійки. Потім компанія самоліквідувалася.

"#Алькор" ,
«#УкраїнськийДім»,
«#Київ_траст". (Ігоря Бакая)

Трасти збирали ваучери в обмін на обіцянки дивідендів. Зібравши мільйони підписів, вони голосували за продаж активів «своїм» структурам і просто зникали.

Розмиття часток. Якщо ви таки інвестували ваучер у завод самі, директор проводив «додаткову емісію», і ваша частка з 1% ставала 0,00001%.

#Ваучер мав номінальну вартість яку з’їдала штучно створена #гіперінфляція швидше, ніж люди встигали зрозуміти, що з ним робити. Громадянин мав інвестувати цей папірець у завод чи фабрику, ставши акціонером. Але була проблема: люди не знали, як керувати акціями, а заводи навмисно заганяли в борги.

Їхня схема була простою: вони не просили ваших грошей (яких у людей не було), вони просили ваш ПМС (ваучер). Кожному, хто віддасть ваучер, обіцяли дивіденди, що перевищували середню зарплату в кілька разів.

Балом правив тандем ФДМУ та спеціально створена організація - Український центр сертифікатних аукціонів (#УЦСА) формально створений з метою продажу акцій відкритих акціонерних товариств за приватизаційні сертифікати, житлові чеки та залишки на приватизаційних депозитних рахунках, а реально - щоб координувати дєрібан і відганяти тих, хто не мав відношення до ЦК))) #ФДМУ) володів 100%-м пакетом акцій цієї компанії. Злі язики кажуть, що не обійшлося там і без молодого економіста Порошенка що був у правлінні.

Центр знав все: які підприємства виставляються, коли, яка початкова ціна в ваучерах. Цю інформацію можна було обмежити або передати «своїм».

«Сторонні» інвестори (звичайні громадяни через трасти) часто просто не знали про найліквідніші активи або не встигали подати заявку.

Найцінніші підприємства часто виставлялися не окремими акціями, а великими неподільними пакетами (наприклад, 20-30% акцій, що дає блокпакет). Купити такий пакет міг лише той, хто заздалегідь зібрав мільйони ваучерів — тобто великий траст або фінансова група.

Це усувало реальну конкуренцію. Аукціони часто були фіктивними, бо лише одна група мала достатню кількість ваучерів для участі.

Законодавство про трасти було виписане настільки розмито, що дії їхніх засновників формально не підпадали під кримінальну відповідальність за «шахрайство». Це трактувалося як «невдала ризикова інвестиційна діяльність». Мовляв, «ви ж самі ризикнули — і не пощастило».

Далі 👀👇