Про контрнаступ.

На просторах інтернету, на диванах та у деяких кав'ярнях уже пару тижнів спостерігається неабияке загострення у військовій аналітиці.

Хтось розмірковує, де ЗСУ завдасть першого удару, телеексперти розповідають, де мають бути відволікаючі удари, а хтось на пальцях пояснює як деокупувати Крим.

У нас горить, що деякі люди сприймають війну як кіно, як класні кадри з дрону та колону танків, яка ось-ось заїде у Бердянськ. Це не дивно, адже не цим людям йти у наступ, не цим людям втрачати побратимів і посестер.

Економічний фронт — це дуже круто, донати на армію — це прекрасно, інформаційна війна — це божественно, проте, якщо безпосередньо ви не йдете штурмувати наступну посадку, то заваліть свій пиздак.

Людина, яка зі стаканчиком флет-вайту розповідає як краще брати "в клєшні Мелітополь", виглядає жалюгідно.

Пам'ятайте, що за кожною стрілочкою, яку ви по приколу малюєте на мапі, стоять десятки і сотні зруйнованих сімей. За вашої диванною аналітикою: інвалідність, дитячі сльози та втрати найкращих синів та доньок України.

Ми не обговорюємо контрнаступ навіть у редакції, навіть між друзями, бо не вважаємо це доречним.

Контрнаступ буде і буде тоді, коли вирішить Генеральний штаб, а поки закликаємо кожного та кожну проявити повагу до військових і просто трохи помовчати. Дякуємо🫶