#УкраїнаМійДім #УкраїнаНезламна
⚡️Чи втратила Україна стратегічну ініціативу❓
Зараз скажу, що я не супер військовий експерт з інсайдами від самого Залужного. І він мені, на жаль, не звітує кожного вечора як багатьом іншим тг-каналам. Але я поділюсь своїми спостереженнями на цю тему.
Взагалі, що таке стратегічна ініціатива❓Є багато визначень, але для мене це можливість нав’язати свою волю, паралізувавши спроби ворога досягати поставлених цілей в стратегічних масштабах.
Що зараз❓Пишуть, що наше просування сповільнилось/зупинилось і розпочався наступ орків і на основі цього починають приходити до висновків, що якщо ми не звільняємо населені пункти, а іноді і втрачаємо, а ще й далі орки в наступі, то все – стратегічна ініціатива, що була після Балаклійського прориву вже втрачена. На мій погляд, це кардинально неправильний підхід до аналізу подій.
Чому❓Чи впевнені, Ви, що саме нам ворог нав’язує свою волю❓Видається мені, що ріст середньодобових втрат більше ніж вдвічі, без будь-яких результатів, розповіді мобіків про знищення батальйону у перший день – це маленько не те, що б хотів бачити «мордор» у своїй «волі».
А що тоді❓Просто у ході контрнаступу з’явилась нова переміна – мобілізація. Що додала гарматного м’яса 🍖 ворогу. І тепер нашому воїну потрібно трохи викосити популяцію. Безпечніше це зробити перейшовши: десь у глуху оборону (Бахмут, Павлівка, Соледар), десь в позиційні бої, зі знищенням логістики та знекровлення ворога (Херсонщина), десь маневровий наступ (Сватове/Кремінна).
Так, ми знаємо, що ворог кинув погано підготовлених орків, але їх 300 тис. Точніше в рази менше, бо така наша стратегія і «військова тупість ворога» (лобові атаки зараз) дозволяють розбити цю хвилю на декілька менших, вирізавши її, коли ми в обороні чи маневровому наступі.
Наведу приклад маневрового наступу. На легкій броньованій колісній техніці наші вибивають слабо підготовлених мобіків із населеного пункту. Накрити наших артою під час руху в н.п. складно через мобільність. Після того як вибили орків, по-дурному йти далі колоною, бо там резерви, що нас сповільнять і арта, яка тоді накриє. Як було під Балаклеєю не вийде, бо маневрові групи не зможуть відтіснити арту від головних колон важкої техніки через наявність резерву ворога. Тому наші як зайшли та зачистили, починають відхід з н.п. під контрнаступ орків, накриваючи тих, поки вони «на колесах» і прикриваючи саме відхід, бо оперативну обстановку ворог знає погано.
Тож скажіть, хто диктує свою волю❓Просто зараз є стратегічна необхідність завдати максимально чисельних втрат живій силі ворога, при цьому понести мінімальні власні.
Якби ворог керувався військовою необхідністю, а не політичною волею «стояти до кінця», то він би відвів свої частини з правобережжя Херсонщини, зупинив безтолковий штурм Бахмута та інших ділянок, тим самим зменшивши лінію фронту і дочекавшись нормальної кількості і якості мобілізованих. Але, ні. І це добре для нас.
Тож зараз, я відчуваю, що ми не то, що втрачаємо стратегічну ініціативу, а навпаки її системно нарощуємо як «пружину». Ворог сам себе закопує, витрачаючи людський резерв і вже далеко неякісну техніку зі зберігання, а не накопичуючи її у повноцінні з’єднання. Тож не розповсюджуємо зради, а просто віримо у ЗСУ.