Чи можливо було уникнути війни❓
Одразу спойлер – ні. З двох причин: не від нас залежало, і друга причина – від нас залежало.
Анексії і вторгнення рф 🏴☠️– це спланований акт, який виходить за рамки останнього десятиліття. Ще у 2007 році путін під час виступу на Мюнхенській конференції з безпеки шизофреник назвав розпад тюрми народів – найбільшої трагедією не тільки для рф, але й особисто для себе (він вищий за всі бажання мордору, він і є мордор). Ту промову можна вважати прелюдією до всіх подій після. У період 2000-2005 рр. рф подавила всі національні рухи та їх наслідки, в першу чергу Чечню і почала системно нарощувати фінанси, військо та агентурні мережі (політичні, військові, дипломатичні) для подальших кроків.
Першою стала Грузія – це була проба на реакцію світу (в першу чергу). Тоді, «дипломатичність та струрбованість» Заходу продемонстрували путіну взагалі можливість анексій без особливих покарань.
Щодо 🇺🇦 України юридично-дипломатичне підгрунтя рф готували, мабуть, ще від початку 1991 р. Справа в тому, що в офіційних документах мордор визнавав Україну як суверенну державу, уникаючи деталізації (у яких кордонах). Поставити крапку в таких «непорозуміннях» можна було завдяки делімітації (проведення по карті) та демаркації (безпосередньо на місцевості, бо по карті товща пера – це кілька км) кордону. Але як недивно цей двосторонній процес якось йшов лише на початку 2000-х (Кучма), а потім взагалі почав гальмуватись, то рф, то нами (янукович). Тому і досі більша частина кордону з рф повноцінно недемаркована – це так, натяк для ЗСУ :)
Продовження підготовки до агресії/намацуванням були: конфлікт біля о. Тузла, «Харківські угоди», продовження базування флоту рф в Криму, відновлення військових частин рф в Криму, які декілька років були потім пусті аж до 2014 р. і так далі.
Ми маємо розуміти, що ще ленін сформулював важливість України для рф: продовольство, повноцінний вихід до моря та слов’янське населення. Враховуючи як путін полюбляє його цитувати, то це грає у його свіосприйнятті.
Саме існування української державності – це небезпека не просто для впливу рф 🏴☠️ у світі, а її існуванню. З. Бзежинський коротко сформулював розвиток україно-російських відносин:
«Україна – рушійна сила прогресу рф. Україна або трансформує рф, або знищить». Пост про Бзежинського.
Друга причина – це ми. Українське суспільство ніколи б не визнало анексію територій 2014 р. Це було б основою довготривалої дипломатичної боротьби, яка б мала б кульмінаційну крапку після смерті ☠️ путіна. Тому такі як Патрушев, Щойгу, добре це розуміли і єдиним шляхом для них це знищення української державності, або приведення її у такий стан залежності від рф, що про державність і не доведеться говорити (лукашенко-Білорусь).
Тож, моя суб’єктивна думка така, що не має на світі такого дипломата, який би зміг це уникнути – тільки найманий вбивця для однієї людини.