Дорогі друзі! Хочу трохи прояснити стосовно останнього поста:
По-перше, я поважаю всіх Вас і пишаюсь тим, що тут зібрались люди думки яких приємно читати й кожен спонукає до нових роздумів, ідей та саморозвитку. Хочу попросити, щоб ми взяли за правило не сперечатись, а дискутувати, бо в суперечці народжується конфлікт, а в диспуті – істина.
По-друге, хочу вибачитись за дві речі: те, що пишу так пізно (але зроблю без сповіщення) та стосовно Коельйо. На момент написання про його вислови щодо України просто не знав. Я людина і знати все просто нереально. Тому, спираючись на перше, прохання, просто хотів би побачити щось на кшталт: «Ей, друже, може не знав, але дивись, що він висрав». Хотілось цього, а не трохи іншого…
По-третє, зараз я пишу о першій ночі, бо тільки закінчив з основною роботою і підбираю інформацію для завтрашніх постів і ось відповідаю, щоб прояснити. Не хочу жалітись, але іноді важко після основної роботи витрачати 3-4 години на канал, підбирати інформацію, робити аналіз, оформлювати і тд. Намагаюсь, щоб контент був цікавим і авторським. Іноді можу допустити помилку через втому чи брак часу, але з радістю її виправлю, з радістю почую та обміркую Ваші ідеї для нових аналізів. Принципово не хочу скочуватись до «зроби репост та забуть», – тоді точно помилки будуть мінімізовані.
По-четверте, можете сказати: «Так не займайся – тебе не змушують, я можу взагалі відписатись». Відписатись, то Ваша справа, але я продовжу, навіть для однієї людини на каналі, бо відчуваю у цьому потребу і користь для суспільства. Бо ціль каналу поставлена і до неї потрібно йти.
І, по-п’яте, підбіка була з урахуванням мого життєвого досвіду, я б міг тут розпочати з Гегеля, Канта, Фукуями, Кіссінджера з творів «Артхашастра» чи антиутопій. Але в мене була ціль від легкого до складнішого (це мій принцип роботи теж). Ці твори для мене мають значення, бо всіх їх я прочив ще в юності: «Велика щахівниця» - я любив грати у шахи й коли побачив у батька в бібліотеці книгу з назвою «Шахівниця» - подумав, що це про шахи й взяв, потім, коли вже відкрив зрозумів, що дуже помилився, але там були карти (це моя слабкість) і я її прочитав всю, по суті ця книга викликала в мене інтерес до всього політичного і надалі визначило мою професію. «Найбагатша людина Вавилону» у тому ж дитинстві змусила відкладати на свої цілі гроші, які б вони малі не були й ставити перед собою фінансові цілі. І сумнозвісний алхімік, за вислови автора не знав, але про критику книги – знав. Але, саме вона у 2001 році була першим романом, який я прочитав і саме тоді замислився про «А, що я на цій землі, про абсурдність та те, що хочу залишити по собі в реальності». І, так, диванне, не диванне чтиво, я раджу її, бо в свій час це вплинуло на мене. І до Вас я ставлюсь не як до підписників, а як співрозмовників за келихом вина чи чашкою чаю. Ціль по книгах була від просто йти до складнішого…
Пост вийшов сумбурний, але як є – чиста рефлексія та трохи суму..