Як релігійна Реформація навчила Європу заробляти гроші💰
Хоча ця тема не набрала 10% під час голосування. Я отримав дуже велику кількість у бот-чат з проханням написати цю міністаттю.
Всі чули вислів:
«Щоб чогось досягти потрібно вийти з зони комфорту»
Я розповім як релігійна Реформація, що відбулась XVI -XVII сторіччі змінила лише один маленький світоглядний підхід, що стало основою всього капіталізму майбутнього.
Спойлер. Прочитати про це можна у книзі М. Вебера «Протестантська етика та дух капіталізму», яку я рекомендував раніше.
А країни, які перші прийняли це за основу: Швейцарія, Скандинавія, Велика Британія частина Німеччини та Франції - найбагатші країни Європи.
Так, ось. Ще з часів Римської імперії християнство було корисне (коли цю користь розгледіли після сторіч цькувань та знищень) через два постулати: Вся влада земна від Бога та Богом все вирішено наперед: твоє сьогодення це або винагорода, або покарання. Якщо простіше короля/царя не чіпай, бо його влада божественна та пливи по течії, бо твоє життя розписане наперед. Народився пастухом, то й будь добрим пастухом. Остаточно це закріпилось в схоластичній літературі Фоми Аквінського. Короче кажучи підставляй голову під ярмо короля і працюй якомога більше, але тільки там, де тобі визначено від народження.
Але прийшла Реформація і з’явились протестантські течії такі як кальвінізм, лютеранство, англіканство. Чому прийшла Реформація – це інша тема. Серед «повсякденного» можна було купити в церкві індульгенцію «прощення», наприклад на вбивство ☠️, навіть наперед (читав про таке).
Так, ось. Ці протестантські течії вперше змінили світоглядне бачення європейця щодо розуміння «моя доля вирішена Богом».
Вони це трактували по іншому:
«Так, Бог для тебе призначив долю, але яка вона, які в тобі є таланти, можеш відкрити тільки ти сам».
Тобто, візьми і вийди із зони «традиційного комфорту», коли можеш все спихнути на долю чи Бога. Спробуй інше: виробництво, музику, театр - будь-що, що відчуваєш «твоє», а не те чим займався твій дід. Саме така дріб’язкова річ, одне бачення і створили умови для зародження капіталізму та взагалі розвитку суспільства, а не його консервацію.
До речі, православна віра (ортодоксальна) належить до категорії першої (не протестантської) цар-батюшка від Бога, моя доля – це моя кара і так далі. Саме це активно і розвивається в російському суспільстві: повне та беззаперечне підданство, безініціативність, страхи, упередження, стереотипне мислення.
Натомість українське православ’я більш схоже на європейський протестантизм, оскільки тісно було пов’язане з козацтвом і його культурою, яке будувалось на ініціативності, особистій відповідальності, шануванні не царя (гетьмана), а цінностей громади та Божої мудрості.
Тож хоч росіяни й говорять, що ми з ними однієї віри – сутність нашої віри (метафізика) зовсім інші. І якщо середньовічний католицизм знайшов сили реформуватись так чи інакше і став ближчим до людини як того хотіли протестанти, то російське православ’я (не українське) залишилось в далеких темних часах полювання на відьом.
Якщо що, будь-які релігійні цінності віруючої людини зачепити не хотів. Це виключно пояснення теми з точки зору наукової роботи М. Вебера.