❤️🔥😔 Дмитро Герой серед тисячі Героїв, що тримають місто-фортецю Бахмут…
Ми не можемо розповісти всього, ми не можемо описати весь героїзм та справжнє пекло на землі. Просто, хлопці, низький Вам уклін до землі. Я не знаю як особисто допомогти кожному оборонцю, кожному подякувати, в мене розривається серце коли чую від Генштабу сухе «складна ситуація зберігається». Так, я розумію, що більше військові не можуть сказати…Але від цього не легше.
Просто розповім одну історію мого знайомого по роботі який півтора тижня тому віддав життя, утримуючи позицію під час атаки вагнера і зеків. Це останнє, що він передав через свою дружину мені… В цілях безпеки я свідомо випущу всі факти про український підрозділ, а тільки опишу атаку виродків, які були до.
«Загалом нас штурмують м’ясом у кращих традиціях жукова часів Другої світової. Орки йдуть хвилями. Техніку мало використовують через погоду і взагалі, хлопці з розвідки по перехопленням чули, що в них проблеми з цим, а ось арти зібрали дуже багато (тут було більш емоційне слово) і вона не замовкає, змінюються тільки калібри прильотів. Якщо раніше після обстрілу чекали наступу, то тепер обстріл перетікає в інший і так цілий день. З екіпіруванням більш менш, але погода знущається, постійно потрібно вичерпувати воду та якось відкопуватись в окопі.
Про атаки вагнерів. Вони ніколи не йдуть перші, використовують в основному колісну техніку. Вагнер поперед себе пускає або штрафбат вагнера (зеки та інші кого не шкода), або мобіків. Спочатку ті (зеки/мобіки) намагаються просто добігти якомога далі до наших позицій і вступити у контактний бій (хто добіг). Вибити вони нас не можуть, але боєм зв’язують і той час кацапська артилерія починає працювати як по нам, так і по їх же «м’ясу». Позиції не покидаємо, бо потрібно тримати вогневий рубіж від залишків штрафбату, щоб в окопи не залізли. Назад вони не біжать, бо скоріш за все в розхід підуть. І після арти, до тих, що залишилось від штрафу йде ще хвиля. Йдуть по 30-50 осіб, на одній ділянці, за день таких хвиль 2-3 може бути. Самі ж вагнерівці чекають оптимального моменту: коли або якось штрафники нам нав’яжуть бій, що ми не зможемо контролювати пересування основної групи вагнера, або побачать ознаки закінчення БК. Якщо за день цього не сталось, то вночі штрафбат відходить назад. І на ранок за новим колом».
Ми маємо пам’ятати та не забувати, коли все закінчиться КОЖНЕ ім’я Героя має бути увіковічене! І наше завдання – це передати пам’ять про них нашим нащадкам.