#УкраїнаМійДім
Друзі! Вклинюсь трохи у коментарну полеміку щодо ядерної зброї та Будапештського меморандуму, яка виникла після відповідного поста. Але перед цим хотів би попросити, щоб ми поважили один одного та сприймали адекватно протилежну думку. У тому числі і думки автору каналу..
Побудуємо наш діалог: аргумент/контраргумент
👉🏻Аргумент «США тиснули і впровадили б санкції, які б вбили нашу економіку».
⚡️ Контраргумент - так, американці тиснули на наш політикум, але це був дипломатичний тиск сильної сторони. Санкції не вводяться на пустому місці - це складний процес, який погоджується на декількох рівнях. Україна 90-тих це не іран. Ми не порушували баланс і не розробляли зброю, вона дісталась нам у спадок. І президент США не міг вийти і сказати «Я ввожу санкції проти України, бо вона не хоче віддавати ядерну зброю». Це так не працює. Додайте до цього українську діаспору та американський політикум вихідців з України. Плюсуємо також небажання Європи мати ядерного депресивного сусіда – все це спонукало б США до обдуманої політики «не провокування». У разі ймовірних санкцій тогочасна економіка України була орієнтована на пострадянські країни, а не США чи Європу. У ті часи глобалізація економіки не досягла сучасних рівнів. Ну і якщо коротко, вбивство Гонгадзе та «Кольчужний скандал» все одно нас ізолювали політично та економічно.
👉🏻 Аргумент. "Нам не вистачило б коштів".
⚡️ Контраргумент. Так, на утримання всього арсеналу (1 500 ядерних ракет) нам би не вистачило. Але для чого нам знищувати тричі весь світ? Достатньо мати кількість для стримування. Так, Північна Корея витрачає у 2019 році 0.6 млрд$ на утримання арсеналу до 50 ракет, у 90-ті ця цифра значно менша. Саме інші 1450 ракет і були б предметом торгів із США та країнами ЄС.
👉🏻 Аргумент. "Це небезпечно".
⚡️ Контраргумент. Небезпеку несе ракета яка у стані бойової готовності. Так у 1958 р. американці випадково скинули атомну бомбу на своє місто Марс-Блаффе, але вибуху не сталось. Бо всі ракети (які не в бойовій готовності) мають вийнятий детонатор. В Україні будувалась на той час найсучасніша інфраструктура для стримування НАТО, яка мала б експлуатаційний запас на декілька десятиліть.
Загалом Україна мала ТРИ кращі сценарії. Напишу один (інші два, якщо хотіли б почитати, то напишіть "+" в коментарях👇)
Україна приєднується до договору про нерозповсюдження ядерної зброї. Демонструє публічну готовність до роззброєння більшої частини свого арсеналу. Переводить ракети носії Х-55 у без’ядерний стан та відправляє на зберігання як балістичну ракету. Для них залишає десяток стратегічних бомбардувальників (до речі якби вони були, то використовувати американські ракети HARM було б простіше). Демонструємо відкритість і допускаємо МАГАТЕ до контролю ядерних об’єктів. У разі тиску американців переводимо у русло переговорів Європа-США-Україна. Затягуємо час до зміни зовнішніх векторів американської політики чи пошуку консенсусу. Європа того часу прагнула б стабілізації, бо не хотіла б депресивну ядерну Україну.
Нам завадило реалізувати краще три речі: слабка зовнішня політика, корупція та розколотість ліберально-національних сил, які не контролювали комуністів під час прийняття рішення, а були зосередженні на внутрішніх конфліктах.
Ні зброї, ні компенсації, ні нормальної гарантії безпеки (хоча б щось подібне до 5 статті НАТО). Для довідки: лише ядерні матеріали, яких позбавляли Україну, оцінювали в близько 100 мільярдів доларів, тобто понад десять тогочасних річних державних бюджетів.