*Продовження (Частина друга)
Що в результаті❓ Ми маємо місцеву еліту, яка і до реформи мала надпотужний адміністративний ресурс, який не дозволяв адекватно оновлювати її (еліту) під час виборів. Тепер до адмінки додались фінансові можливості: тепер мер із 20-30-ти літним досвідом управління «господарник» та «ефективний менеджер» має можливість «щось зробити» для орієнтації на електорат гречкоспоживачів, отримати відкат і залишитись непокараним, бо реально над ним не має достатнього контролю. А гречкожери в один голос будуть волати: «він нам дорогу зробив і паркан пофарбував» і ніхто не запитає «а скільки грошей вкрав на цьому?».
Тож, чим зараз володіє мер: місцевим адмін ресурсом (за сутністю виконавча влада на місцевому рівні), власні «муніципальні ЗМІ», що важливо для пропаганди себе, контроль над місцевими суддями (судова влада), контроль над місцевими осередками партій (бо вибори «вирішуються» через мера), відсутність контролю над ним самим, а до війни мери почали гратись у створення «власних армій» під назвою «Муніципальна варта», що є комунальною (за наші гроші) або громадської організації для вирішення «мерських» питань.
Тож місцевий мер чи сільський голова це такий собі «феодал», бо він вже свою посаду сприймає з точки зору «це моє місто», а не «я найнятий менеджер громади». Який має всю повноту виконавчої влади, контроль за «місцевою законодавчою», шалений фінансовий ресурс, свої ЗМІ та невелику армію. Куди більше? На жаль, ще є куди і війна цей зворотний бік децентралізації тільки поглиблює...
Якщо продовження теми цікаве прошу поставити «+» у коментарі, щоб я орієнтувався в актуальності і розглянули це питання ширше (які механізми щоб уникнути неофеодалізації, є станом на зараз? ). Дякую.