#УкраїнаМійДім
⚡️ Частина третя із серії статей: Зворотний бік децентралізації: поглиблення неофеодалізації суспільно-політичних відносин. Про позитивні аспекти децентралізації
У перших двох частинах, я обмалював загрози викликані децентралізацією через слабкий підхід в її впровадженні. Деякі співрозмовники могли подумати, що я виступаю «проти децентралізації», але це не так. Навпаки я «за» те щоб її впроваджувати далі, але усуваючи попутні ризики спричинені реформою. Тож сьогодні заради паритету я перелічу позитивні сторони децентралізації. Загалом позитивні риси децентралізації можна простежити у: формуванні місцевих бюджетів, розширенні повноважень та можливостей, адміністративно-територіальна децентралізація.
➡️ Збільшення фінансових можливостей громад. Громади отримали в рази більше фінансових можливостей, шляхом залишення більшого відсотка податків безпосередньо на території. Це спровокувало те, що тепер місцевим можновладцям непотрібно чекати на узгодження реверсних дотацій, а мають цілковиту можливість більшість питань вирішувати швидко та оперативно за власний кошт. І тут «ложка дьогтю», щоб користуватись цими можливостями необхідно мати певний рівень менеджерського таланту. Бо, наприклад є мільярдний фонд ДФРР, де громади можуть з центрального бюджету отримати кошти для «інноваційних та інвестиційних проєктів». Але більшість з них - це не «вудочка», а «риба»: дорога, світло та інше (тому їх і відхиляють). Знаю декілька заможних громад, які отримали фінансові можливості і не знайшли кращого інвестиційного і менеджерського рішення ніж покласти гривневі кошти в банк на рахунок громади, а не вкласти у розвиток території. Просто не знали, що можна робити.
Радянський підхід: повинен бути фельдшер, дорога, вода і світло на цьому фантазія закінчується (хоча якщо є це, теж непогано).
➡️ Розширення повноважень. Зменшення «часового циклу» від виявлення проблеми до її рішення. За багатьма «комунальними»питаннями не потрібно чекати на погодження Києва. І знову «ложка дьогтю» - питання як ці можливості , у чиїх інтересах використовують місцеві еліти.
➡️ Адміністративно-територіальна децентралізація. Адміністративна реформа, похідна від ідеї децентралізації. «Громада» як територіальна одиниця більш характерна для українського суспільства. Нам у радянський спадок залишилось надзвичайно подрібнена територіально-адміністративна система за якою «пожирання грошей» на просто її утримання (системи) було надмірним, а результативність - низька, як мінімум через нестачу коштів на низовому рівні - добровільне об'єднання, укрупнення районів, ліквідація районних РДА і передача повноважень то ОТГ (громад) - це гарний вектор. А, ось відсутність підготовки, оновлення низового «менеджменту» призвело до маніпуляцій: що частина не знали як правильно це зробити і у чому користь, частина спекулювала і закінчилось тим, що близько 35% територій були «об'єднані» централізовано через Київ, що не враховувало локальних особливостей. Таке собі добровільне об'єднання для цих громад.
Тож, сама по собі реформа добра, можна навіть сказати одна з найкращих (за ідеєю). Одна з небагатьох реформ, що відображає культурні особливості українського адміністративного устрою, а не радянські. Питання як будемо реалізовувати, бо реформа не закінчена, а викликів та загроз достатньо.
Якщо продовження теми цікаве прошу поставити «+» у коментарі 👇🏻, щоб я орієнтувався в актуальності. Тоді буде продовження цієї теми у контексті, які методи має суспільство, щоб контролювати місцеву владу в рамках децентралізації та уникнути загроз описаних у першій та другій частині аналізу.