Геноцид українців: депортація
Геноцид — це антипод творення нації, а саме знищення народу шляхом фізичної ліквідації, депортації, розмивання культурної ідентичності.
Депортація — це один з головних методів знищення українського народу та утворення на нашій території російсько-нацистського «Lebensraum».
За даними уповноваженого Верховної Ради України з прав людини Дмитра Лубінця до росії було депортовано близько 2 мільйони 800 тис. осіб, за різними даними серед яких можуть бути від 200 тис. до 500 тис. дітей.
Підтвердженням масової депортації (особливо дітей) можуть бути такі опосередковані дані як:
➡️ лише для Херсонської та Запорізької областей виділено кошти на «медичну фільтрацію» 82 тисяч дітей.
➡️У середині грудня рф виділили 175 млрд рублів на депортацію тільки 100 тис. жителів Херсонщини — за оцінками це приблизно 35-40% населення на окупованій території, що ще залишились в області. Тому геноцид, який впроваджують росіяни очевидний. Тому поразка рф має включати і повернення українців додому.
Але маємо бути об'єктивними — є певний відсоток зрусифікованих зрадників, які не дуже і проти були їхати на «родину», але через поразку мордору, комфорт життя та знищені ілюзії — будуть не проти повернутись і в Україну. А чи потрібні вони нам? Тому, повернення українців має бути комплексно продуманою політикою: зі зворотною фільтрацією, психологічною та фінансовою підтримкою, ресоціалізацією.
↪️ Можна впровадити наступні кроки:
➡️ Безумовне повернення неповнолітніх (від сиріт до родин із дітьми). Дітей з більшою легкістю можна ресоціалізувати в українське суспільство, навіть якщо частина з батьків буде зрусифікована. Дана дія несе обмежені ризики, а українське суспільство буде сприяти ресоціалізації.
➡️ Часткова перевірка жінок і більш жорстка перевірка чоловіків. Звісно з одного боку це може бути несправедливо стосовно громадян, а з іншого як ми будемо стабілізувати ситуацію з безпекою, якщо є завжди загроза впустити цілі групи радикальних терористів-реваншистів. Це полемічне питання.
Також, залишаються відкритими питанням:
➡️ Про соціальне забезпечення. Бо одномоментне повернення кілька мільйонів громадян збільшує на першочерговому етапі бюджетне навантаження, хоча згодом компенсується.
➡️ Про забезпечення житлом. Велика кількість українців виїхали у рф, бо їх населені пункти були знищені, а можливості добратись до підконтрольної території України — не було.
➡️ Про психологічну та культурну реабілітацію. Українців не просто депортували — їх розумно, системно асимільовують, розмиваючи ідентичність. Загостриться психологічна проблема «ідентичності» та комфорту у суспільстві.
➡️ Про працевлаштування. Регіони з яких депортовано українців — економічно знищені, розірвані господарчі зв'язки, війна знищить ще не одне підприємство, а повертатись більшість буде не просто в Україну, а у своє місто, селище, село — де має бути праця.
Повернення депортованих українців — одна з необхідних умов демографічного відновлення держави та економічного потенціалу регіонів, але непідготовленість, бездумність дій, може нести ризики національної безпеки (терористичні, економічні, політичні, соціальні).