Як наші диванні війська можуть допомогти ЗСУ?
Звісно окрім донатів та моральної підтримки, волонтерства та іншого є ще один важливий напрямок - інформаційний. Як ворог намагається продавити своє ІПСО в наше інформаційне поле, так і ми маємо децентралізовано продавлювати їхнє. І тут питання, який інформаційний меседж найкраще підходить. Проти нас застосовують меседж на основі: різноманітності територій та історії, політичних вподобань, спекулювання на темі політика/корупція/релігія/командування. І, тому що ми вільні, маємо свої думки, позиції, бачення і просочується московське ІПСО як "тема для обговорення/контраргументації/виправдання". Якщо коротко - це дуже дешевий спосіб деконсолідації та відвертання увагу українця від важливого.
➡️А що з московією? Вибудований автократичний режим, направлений на внутрішній колоніалізм робить одне "диво" - це суспільне стадо. Для якого байдуже, що відбувається в їх країні, яка корупція, скільки там загинуло в Україні. На все знайдеться виправдання "подивись на себе", "від мене не залежить", "від горілки більше гине". Тому наше "просвітлення" про втрати, корупцію, перспективи їхнього життя в ізоляції по суті дає "0" ефекту.
➡️Пропаганда та злидні колоній московії звели їх суспільство до сприйняття Світу через "рефлекси" та "емоції". Колонії рф довкола Центру так і будуть працювати, воювати та гинути, бо їх базовий рефлекс "виконувати". Рефлекс "виконувати" підсвідомо закладений з дитинства в кожної людини - слухати батька та мати заради виживання. У московії пропаганда гіпертрофувала цей рефлекс у "не будемо слухати владу - нас знищать". І друге "емоції", коли приймаєш рішення не на основі аналізу та логіки, а емоцій: страх, ненависть, заздрість. Московиті біжать, бо бояться. Руйнують, бо заздрять. Готові до ядерної війни, бо ненавидять світ і себе в першу чергу в ньому.
Так, що ми можемо зробити?
⏭Етап перший. Прийшов до висновку, що найкраще "зіграти" на одній емоції московитів - "заздрість". Пізніше ця емоція трансформується у злість, коли шукатиме вихід. Згадайте звільнення Харківщини та Херсону, тоді інтернет заполонили відео як вітають наших військових. І ці відео активно просочувались в московитську мережу. Саме тоді помітив цікаві реакції московитів, які відображали штучність та розколотість цього "руського мира". Вони самі підсвідомо себе розділяють, бо це насаджувалось від десятиліть до століть: що є росіяни, малороси та інші "чукчі". Тепер ще й лднревці. І коли вони бачать зустріч наших військових, то все одно проводять паралель із собою - і прокидається характерна ознака московитів - заздрість.
⏭Етап другий. Пізніше ця заздрість трансформується у злість: "Чого це ми маємо жертвувати своїми дурнями?". А злість має мати вихід. А-а-а☝️, критикувати владу та її рішення не можна, а винних потрібно знайти. І ці винні будуть малороси та лднр, бо вони реально нікому не потрібні. Саме тоді теза "возз'єднання" зміниться на "кому більше потрібно?". А тепер врахуємо той факт, що між лднр та московією і так є внутрішній конфлікт. Росіяни не визнають "малоросів" як рівних собі, що проявляється у всьому від жартів до командування та забезпечення. лднр- це розмінна монета і цей конфлікт має поглиблюватись. І з успіхами ЗСУ перерости у: "А чого це я, якщо є ті?". Як афганський інтернаціоналістичний борг переріс у "за що ми воювали?". Звісно цей конфлікт не скине путіна, не підніме маси, бо вони без волі. АЛЕ:
➡️ Спричинить більші непорозуміння всередині збірних солянок з підрозділів: московитів, овцелюбів, макак та бабуїнів
➡️Буде провокувати питання "А чого це я - це їм потрібно". Збільшить відсоток намагань відкосити
➡️Буде підвищуватись градус ненависті один до одного. Оскільки влада "недоторканна", то вихід буде знаходитись всередині країни.
Все, що потрібно зробити мені й Вам як представника диванного фронту - це закинути потрібне відео, меседж та думку в московський інфопростір про те як радіють українці коли їх звільняють від окупації та куди має йти їх стадо з суверенних територій України
P.S. Звісно це робити розумно, щоб не палитись🤫