Наше майбутнє залежить тільки від нас. Трохи фахової науки для роздумів про наше майбутнє
Зараз вся країна живе війною, прагненням перемогти та покаранням злочинців, а що буде після? Як буде відбуватись наша відбудова? Чи повторимо ми свої помилки? Чи змінимо ми остаточно свій світогляд? Чи будемо як раби, здобувши омріяну волю не знали, що з нею робити та повертались до своїх власників?
Часто чую слово яким ми виправдовуємось «ментальність». Японці змогли — в них ментальність інша, Європа — ментальність. Але скажу по секрету є частина науковців, які не визнають таку характеристику як «ментальність», а інша її не вважають абсолютною та незмінною.
Так ось, якщо визнаєте існування «ментальності», то її важливою складовою є політична культура, а найцікавішим дослідженням робота «Громадянська культура» Г. Алмонда та С. Верби, на прикладі зіставлення політичних культур п'яти країн — США, Мексики, Італії, Великої Британії та Німеччини — вивели «чисті» типи політичних культур. «Чисті», бо не існує лише той чи інший — ці типи існують у співвідношенні й рівень цих співвідношень і характеризує політичну культуру суспільства.
⏩ Патріархальна, або паройкіольна (від грецьк. «пара» — навколо і «ойкос» — дім) тип політичної культури характеризується відсутністю в суспільстві інтересу до політичної системи. Основними рисами цієї культури є майже повна відсутність у громадян знань, емоцій і суджень щодо держави, відсутність прагнень, аполітичність поряд із замкнутістю на місцевій чи етнічній солідарності. Паройкіальна культура може відразу стати панівною в молодих країнах, але зберігається навіть у великих індустріальних державах, коли кругозір більшості громадян обмежується прихильністю до свого роду, містечка, регіону. Згадуєте наші виправдання: «я не цікавлюсь політикою», «для чого вибори», різні теми «регіоналізації», «зацикленість на етнічній чистоті».
⏩ Підданський тип політичної культури вирізняється сильною позитивною орієнтацією громадян на політичну систему, але слабкою орієнтацією на активну участь у її функціонуванні. Цей тип сформувався за умов феодальної системи з її виразною ієрархічністю політичних відносин. Елементи підданської культури трапляються і в сучасних суспільствах, зокрема у формі поклоніння верховним політичним лідерам. Це як наші очікування месій в Україні, бажання швидких змін, держава все повинна, але навіть не намагаємось брати участь у політичному та суспільному житті, бо виправдовуюсь тим, що «не впливаю». Це була домінантна політична культура у радянському союзі.
⏩ Активістський тип політичної культури (або «культура участі») вирізняється активною зацікавленістю громадян не тільки в тому, що їм дає політична система, а й у тому, щоб відігравати у ній активну роль — домінуюча частка культури Європи та розвинутих країн.
Просто задумайтесь, що Ви хочете побачити у майбутньому нашої країни і який тип «політичної культури» Ви сповідуєте/сповідували. Об'єктивно знайдіть себе у цих трьох «наукових» стовпах.
А далі, я скину у коментарі 👇🏻 таблицю, якій вже понад півстоліття, але яка математично вираховує до чого призведе домінування тієї чи іншої частки культури в нашому суспільстві. У цій таблиці двадцятирічне дослідження політологів Алмонда та Верби, та не одне покоління перевірок.