💬 Роздум про військову стратегію США на 2023 рік в Україні
У постах раніше неодноразово наголошував, що США вибудовують власну стратегію і бачення із розрахунку власних національних інтересів (Китай/Тайвань, Ізраїль/Іран, Південна/Північна Корея). І в військових та політичних розрахунках ситуація в Україні сприймається через призму прогнозу та статистики. США йдуть шляхом гарантованого результату. Навіть якщо ціна цієї «гарантії» це зруйновані міста та додаткові життя українців.
Для чого це пишу? Щоб ми раціонально розуміли, що перемога України — це національний інтерес США та ЄС, бо тільки так вони можуть побудувати нову безпекову стратегію під своїм контролем. ❗️ АЛЕ, якою буде ця перемога, а точніше у який спосіб — бачення США та України можуть неспівпадати. Якщо для знекровлення московії необхідно затягнути війну, то так буде зроблено. Ключовим контролером цього «часу» є постачання озброєння, так США можуть впливати на рішення нашого Генштабу, на те «як» і головне «коли».
➡️ Тож приходжу до думки, що «прогностики» у США визначили, що рф недостатньої знекровлена, щоб йти американцям у ва-банк (який вони повноцінно можуть забезпечити Україні лише раз у 2023 році).
➡️ Тому умовно весь 2023 рік розділили на три етапи:
⏩ Перший етап. Провокування. Наша розвідка не раз давала дані, що рф задіяла не весь мобілізаційний ресурс від минулої мобілізації, саме він і ціль першого етапу. На повноцінну підготовку великих з'єднань рівня бригад необхідно 3-6 місяців. І рф саме вийшла на пік 6 місяців від минулої мобілізації, натомість ми з формуванням військових корпусів десь «всередині». Тому середньострокова стратегічна ініціатива за нами. У рф є час тільки зараз використати максимально свою мобілізацію, бо результат від додаткової буде пізніший за готовність ЗСУ. ➡️ Тож через військові та політичні причини московія буде вимушена у будь-якому разі наступати у несприятливих погодних умовах з обмеженою мобільністю на укріплені позиції. Але московія має людський ресурс, тому не дуже смішно з того «які тупі орки». США скоріш за все наполягають на тому, щоб резерви, які формують для наступу не були залучені в обороні. Звідси такі інтенсивні заяви із-за океану про «готовність та необхідність» залишити Бахмут/Соледар скоріше за все й Авдіївку і перемістити лінію на декілька десятків кілометрів у глиб. Наше командування розуміє додаткові наслідки цього рішення. Тому, думаю, Бахмут, Соледар та Авдіївку ніхто здавати не буде, а будуть тримати на морально-вольових наших військових.
⏩ Другий етап. Активний тиск. Після приблизно двомісячного тиску рф і лінії фронту, яка зафіксується на той момент десь у кінці березня/квітня почнеться пробний тиск збоку ЗСУ на різних напрямках. Саме тоді мають прибути/довчитися перші з'єднання на західній техніці. Це не буде наступ з колонами у сотню танків — це буде систематичний тиск на різних напрямках з метою «викачування» оркських резервів, які залишаться після активного наступу у них до цього. Для цього і будуть БМП Мардер/Бредлі, певна кількість західних танків та авіація у вигляді словацьких та польських МіГ-29. Кінцевим етапом має бути локальний прорив на одному із напрямків. У москві цей прорив будуть змушені швидко закривати, оголяючи інші напрямки за відсутністю альтернатив.
⏩ Третій етап. Випередження. Системно наситити фронт «відкладеною» технікою, щоб рф мала можливість для перегрупування лише коштом скорочення лінії фронту як було на Харківщині. Танки Abrams та Leopard вже після модернізацій, можливі літаки F-16, боєприпасами GLSDB (які будуть за 9 місяців). Дуже багато техніки відкладено саме на період приблизно у 9 місяців, яка має накопитись разом в один і той самий час. І формування 8-ми нових штурмових бригад на базі Нацгвардії, Нацполіції та ДПСУ, якщо повноцінно, то мають бути завершенні саме у цей період. Якщо говоримо за укомплектовану та злагоджену «бригаду» майже з 0.
Ключовим фактором успіху весною/восени буде стійкість у надлюдських умовах наших військових саме зараз, бо це визначить «що будемо звільняти»...