*Продовження (Частина друга)
⏩ Різниця між національною та ідеологічною війною. Корейці як в північній частині, так і в південній визнають себе "корейцями", а їх конфлікт лежить в ідеологічній площині. Наша війна це війна націй, війни української проти московської. У разі повної перемоги північної кореї чи південної у "Корейській війні". ➡️ Корея як держава б не зникнула — змінилась лише б ідеологія на всьому півострові як сталось у В'єтнамі для прикладу. ➡️ У випадку з російською імперіалістичною війною у разі поразки України — ми зникнемо як країна, а через інструменти геноциду та асиміляції з часом і як народ. Це добре розуміють на Заході і загрози того, що це несе в собі.
⏩Ідеологія війни. Корейська, В'єтнамська — це прояви "холодної війни", ідеологічної війни комунізму та демократії, де ціль не територіальна окупація, а встановлення необхідної ідеології. Війну з московією для кращої дипломатичної презентації ми хоч і називаємо "ідеологічною", але за характером вона "територіальна", а точніше "територіально-ідеологічна".
⏩ Територія війни. Корейська, В'єтнамська війна була десь там, далеко. Вона несла загрозу втрати впливу в регіоні, але не пряму загрозу країнам Європи та НАТО як у разі окупації України. Європі не потрібна війна під боком як і США (її безпековий сектор), які хочуть поразки московії задля того, щоб не бути втягнутими у конфлікт з Китаєм та московією за перерозподіл впливів з часом. Поразка України наблизить час "Х" для Китаю щодо Тайваню, а для московії плану нового "радянського союзу".
⏩ Підхід до ведення війни та ресурси. У Корейську війну та В'єтнамську США були безпосередньо втягнуті й зазнали колосальних збитків і мова не про економічні ресурси, а саме людські. У контексті корейської війни це був 1950 рік, де армія та економіка США ще не відійшла від протистояння з Японією, а вже мали відправляти півмільйонний контингент для стримування північнокорейських, а згодом і китайських військ. Що у Корейській, що у В'єтнамській срср виступала в тіньовій ролі — не втягуючись у війну, що дало більший результат та ефективність. Пізніше цю стратегію США використали вже проти московії в Афганській війні. І цю стратегію використовують й зараз в Україні.
⏩ військово-фінансова підтримка, а не пряме втручання. Ключовим елементом цього є мотивований союзник (в цьому випадку Україна). Напротивагу Корейській чи В'єтнамській війні з колосальними людськими та фінансовими витратами подібну війну США може підтримувати (якщо політично все буде як треба) роками та чекати виснаження московії.
⏩ Геополітична складова. Війна в Україні це додатковий інструмент мобілізувати "демократичний пояс союзників" для можливого протистояння з Китаєм у 2027 році. Розподіл України не буде сприяти подальшій мобілізації сил, а створить передумови визнати це "поразкою" та шукати спроби (не збоку США, а зі сторони союзників по НАТО) "задовольнити інтереси Китаю".
⏩ Досвід. Практика розподілу країн (Корея, В'єтнам, Афганістан), замороження конфлікту та його відкладення продемонстрували США та союзникам як неефективний інструмент, що провокував більші проблеми: в'єтнамська війна, корейська війна, головний біль з ядерною програмою північної Кореї, зближення з авторитарно-тоталітарними клубами.
⏩ Економічна складова. Розподіл України несе більші фінансові та економічні втрати та ризики для ЄС та США ніж довготривала підтримка. Про що вже достатньо аналітики.
Це дуже стисло, сумбурно, але ще багато аргументації до того, що "корейські заяви" — це спроба знайти відьом чи масонів.
Ось чому саме тезу "про корейський сценарій" вважаю "выжимкой тг каналов" на яку нарікає популяризатор цієї ідеї у прямій мові на початку мого аналізу. Подібні недостатньо аргументовані тези про "корейський сценарій" відвертають розумовий та емоційний ресурс суспільства від саме тієї "розумної перемоги" на яку посилається джерело подібних тез.