🪃 🇺🇸 Американський бумеранг
Сьогодні поговоримо про дві, на перший погляд, непоєднувані речі Загальну декларацію прав людини (ЗДПЛ) та новину щодо американських компаній, які постачають комплектуючі для московських ракет.
Є така штука Загальна декларація прав людини — основний документ ООН зі 30 статтями. Цей документ обов'язковий для 193 країн, а його положення лежать в основі багатьох конституцій світу. Є багато підходів до трактування сутності декларації, особисто я дотримуюсь тієї думки, що вона (декларація) ІНДИВІДУАЛІСТИЧНА. Тобто така, яка концентрується на індивіді та його правах. Сучасна архітектура політичного світу побудована за національним принципом, на базі націй. В основі націй лежить така штука як "національний інтерес". Національний інтерес не може бути індивідуалістичним за своєю сутністю. Через це всі права по суті обмежується "національною доцільністю", яка витікає з національного інтересу.
➡️ Для прикладу:
• Свобода вільного пересування — обмежується кордонами, візами та правилами в'їзду. Для одних безвіз, а від інших навіть додаткові щеплення потрібні, при цьому за міжнародним принципом права людини мають застосовуватись рівно до всіх людей планети. Чому так? Бо є національний інтерес — це безпека громадян (нації) через що і вводиться як внутрішній так й зовнішній контроль.
• Другий приклад — право власності, яке декларується як абсолютне, але воно обмежується національним законодавством таким як антимонопольне та інше. Тобто, вільне розпорядження майном як складова права власності обмежується національним інтересом (захист від монополії, захист від іноземного впливу). По суті, в національній державі національний інтерес ставиться вище за приватний інтерес закріплений в ЗДПЛ навіть у най-най демократичніших суспільствах (хоч часто це й не визнається, бо капіталістична ідеологія будується на домінуванні індивідуалістичного).
Але для чого все це кажу?
Міжнародне партнерство з прав людини (IPHR) та Незалежна антикорупційна комісія (НАКО) оприлюднили звіт, де вони надали перелік західних компаній (в основному американських) чиї компоненти були знайдені в московських ракетах. Звісно частина компонентів могла бути закуплена ще до 24 лютого, але й частина скоріш за все після. Чому так? У кожної компанії є свій приватний інтерес — заробити й вони йому слідують закриваючи очі на перекуп їх продукції московією. Але є ще національний інтерес США, який лежить в площині поразки та ослаблення московії якнайшвидше.
Американський бумеранг, або конфлікти національного та індивідуалістичного.
➡️ Американські компанії закривають очі на реекспорт власної продукції у московію, щоб заробити гроші. З цього заробітку вони сплатять податки в бюджет США.
➡️ У той час національний інтерес США пришвидшити поразку московії, щоб завершити війну та досягти власних цілей. Але кожна нова ракета московії збільшує тривалість війни, а, отже, й витрати США на цю війну. А сума витрат уряду США на підтримку України значно перевищує суму сплачених податків американськими компаніями від продажу комплектуючих московії. Ось такий парадокс конфлікту національного та індивідуального інтересу у війні в Україні.
➡️ Тож я сподіваюсь, що незабаром уряд США прояснить індивідуалістичним компаніям, що їх інтерес заробити має стояти ПІСЛЯ національного інтересу США у війні в Україні. А для всіх критиків, які будуть заявляти про утиски — є чітка практика, що навіть абсолютні права людини в ЗДПЛ обмежуються національною доцільністю. Сподіваюсь свою думку я правильно зміг донести й посил буде зрозумілим.