Шляхи обмеження московського представництва в Африці (частина друга)
Під час опрацьовання можливого підходу виходжу з того, що в України обмежений часовий, фінансовий та кадровий ресурс. Тому пропоную наступне:
➡️ 1) Розділити Африку на дипломатичні зони. Африка природно ділиться на субрегіони у яких є своя головна пара конкуруючих країн. Виокремлення найбільш лояльної країни, здійснення серії дипломатичних контактів на вищому рівні та закріплення у двосторонніх договорах дозволить зосередити обмежений ресурс в кількох стратегічно важливих точках (країнах), що збільшиться ймовірність успіху:
⏩ Північна Африка. У цьому регіоні, який найближчий до Європи, Україна має найбільшу підтримку у вигляді Тунісу та Єгипту. Єгипет найбільший імпортер української агропродукції на континенті. 2021 році закупівля українського зерна складала на суму 1.4 млрд$. Туніс займає третє місце на континенті щодо товарообігу з Україною (304 млн$), але саме на Туніс я б зробив ставку в регіоні, але паралельно підтримувати гарні відносини з Єгиптом. Проблема в тому, що Єгипет залежний в оборонному плані, фінансовому від рф і хоч в ООН підтримує Україну, але здійснює цю підтримку дуже обережно. Натомість Туніс має фінансовий інтерес в Європі — це нові газогони з Африки в Європу, які мають проходити через її територію + Туніс у відкриту конкурує з русофільським Алжиром, який закуповує до 85% всієї зброї у рф, а ПВК Вагнер місцеві інструктори.
⏩ Регіон Сахель (субтропіки). Найбільш нестабільний регіон, де основною силою вирішення конфліктів стає вагнер. До всього цього Франція розпочала вивід свого миротворчого контингенту. Найбільша надія тут лише на Чад, який має відкриту конфронтацію з проросійським Суданом та намагається, якось захистити кордони від вагнерівців, які контролюють Буркіно-Фасо та Малі. Тимчасово чинний голова країни це Идрис Деби Итно, син колишнього вбитого президента за різною інформацією саме московськими бойовиками, які підтримують місцевих повстанців.
⏩ Західна Африка. Суперництво за лідерство між російськофільським Сенегалом (коли наше посольство опублікувало заклик до сенегальців боротись проти московії, наш посол був викликаний, після чого цей пост був видалений) та Кот-д'Івуаром, де тривалий час був наш миротворчий контингент, а президент Алассан Уаттара з 2018 року неодноразово натякав та робив кроки до аграрно-військової співпраці з Україною, але отримував ігнорування.
За можливістю було б добре налагодити відносини з країною, що стрімко розвивається — Нігерією, з найбільшою економікою на континенті та яка у 2050 році посяде третє місце за населенням у світі (зараз сьоме).
⏩ Східна Африка. Найбільше на нас може орієнтуватись Кенія, яка відкрито засуджує московію, не визнає лднр, а за словами посла в Кенії, щоденно 50-70 кенійців роблять благодійні внески на підтримку України.
⏩ Північно-східна Африка. Цей регіон, куди Україна за десятиліття найбільше розпродала власного озброєння, надала найбільше продовольчої допомоги має найменшу підтримку. Ефіопія, Сомалі й особливо всім відома Еритрея найбільші любителі клубу путіна. Єдиною альтернативою є маленька Джибуті, яка контролює весь товаропотік у цей регіон з Азії. Ця країна прийняла програму стати африканським Сингапуром з розвитком демократії та відкрито засудила путіна,.
⏩ Південна Африка. Ідей мало. Лідери регіону ПАР та Ангола відверто проросійські.
➡️ Загалом для дипломатичного орієнтування я б обрав: Туніс, Єгипет, Чад, Кот-д'Івуаром, Нігерія, Кенія, Джибуті та Марокко.
Марокко, Туніс та Кенія є членами Консультативної групи оборонної підтримки України.
* Продовження 👇🏻