Сьогодні б хотів поговорити не про аналітику, а про більш важливе. Про людське.
Кожен день ми читаємо зведення фронту, різні новини, аналітику. Дуже часто ми безлико узагальнюємо трьома святими для кожного українця літерами ЗСУ. ЗСУ втримали, відкинули, звільнили, завдали втрат. Але ці літери це поєднання мільйона долей військових та їх сімей. Кожен звільнений/втриманий клаптик рідної землі може бути для іншого родинною трагедією.
Довго міркував, що можу ще зробити окрім донату, ведення каналу, слів підтримки. І зрозумів одну річ. Моя боротьба як громадянина, що в тилу не завершується з поразкою московії. Вона (боротьба) продовжиться й після у тому, щоб суспільство не забуло своїх Героїв. У світовій військовій історії суспільство часто забувало за своїх воїнів та їх родини, коли минала небезпека.
До цих міркувань мене підштовхнула співрозмовниця на каналі, яка у «річницю» вторгнення поділилась своїм горем і в мене просто не було доречних слів у відповідь, окрім «я можу написати пост, щоб Вашого сина пам’ятали і його історія була в Інтернеті.
Це історія про Сухорукова Олексія, батька трьох дітей, людину, яка тривалий час прожила в Довжанську (Луганська область) та який з 2014 року боронив нашу землю. У 2014 році, коли московія вперше вторгнулась у наш дім, Олексій пішов добровольцем у батальйон Дніпро-1, після продовжив свій шлях у 93 бригаді «Холодний Яр». У 2018 році демобілізувався та продовжив працювати й допомагати людям у центральній лікарні ім. Мечнікова у Дніпрі. З початком широкомасштабного вторгнення Олексій пішов на фронт медиком. 19 березня 2022 року під Охтиркою життя Олексія обірвав ворожий обстріл градом 🕯️
До війни планував у цьому році вийти на пенсію та зайнятись зеленим туризмом й виноробнею. До цього вже мав цілий гектар насаджень виноградом, а його домашнє вино отримувало нагороди. В людини просто була мрія…
ЗСУ це люди, звичайні Герої із мріями, планами, які обриває війна… По завершенню війни кожне ім'я полеглого Героя має бути висічене у камені в центрі міст. Молюсь, щоб цих імен було якнайменше…