Людський потенціал України: чи насправді держава заробляє на гральному бізнесі?
Поділюсь своїми роздумами для обговорення й дуже сподіваюсь на адекватну розмову у коментарях.
В серії статей на каналі ми неодноразово з Вами обговорювали як забезпечити повернення людського потенціалу в Україну: шукали відповіді й у стимулюванні народжуваності, й у механізмах повернення біженців. На жаль, наші з Вами пошуки приходили до висновків, що цього все ще замало. ➡️ Тому міркував, що ще можна зробити для забезпечення людського потенціалу, або хоча б не руйнувати його. Відповідь знайшов у перегляді позиції, щодо грального бізнесу. Кілька років тому я був за те, щоб легалізовувати цей бізнес, базуючись на традиційних аргументах: це те, що й так існує; вивести з тіні; бюджетні надходження.
➡️ Але я живу, мій досвід розширюється, а світогляд змінюється. Тому вирішив перевірити чи насправді гральний бізнес дає дохід державі та чи є альтернативи зберегти дохід та нівелювати негативні прояви.
За даними ВОЗ у 2-3% людей є схильність до лудоманії (ігрова залежність), а у 1% ця схильність переростає у захворювання. 70% людей, які захворіли думали про суїцид, а 14% робили як мінімум одну спробу. На жаль, підхід в нашої держави до лудоманії на рівні «проблеми не існує».
До державного Реєстру лудоманів, який функціонує вже півтора року на базі контролюючого органу КРАІЛ внесено лише 271 людина. Це відображує слабку контролюючу функцію грального бізнесу та відсутність усвідомлення проблеми «лудоманія», якою потенційно згідно із статистикою може бути охоплено до 400 тис. українців.
Лудоманія окрім людського горя — це ще й економічна проблема держави. Середньостатистична людина із захворюванням лудоманія — це працездатна людина та економічно активна (до захворювання), яка конче необхідна нашій країні. Лудоманія руйнує економічні, соціальні зв’язки та провокує девіантну поведінку через емоційний стрес.
➡️ Це провокує в рамках держави: зменшення економічної активності людини, збільшення злочинного рівня, руйнування інституту родини. Якщо грубо, то держава або втрачає частку економічного потенціалу, або взагалі фізично (суїцид) втрачає громадянина.
⏩ Скільки заробляє держава та скільки втрачає?
У 2021 році до бюджету від грального бізнесу надійшло – 1.34 млрд гривень це було лише 18% від запланованих у бюджеті 7.4 млрд. У 2022 році ці надходження склали 824 млн (але враховуємо фактор війни).
⏩ Скільки держава втрачає?
⏩ Вартість лікування одного лудомана (яке не завжди ефективне) на рівні 10 тис. гривень. Якщо припустити, що лікування потребують не 1% (як за статистикою ВОЗ), а лише 0.5%, то виходить 200 тис. людей, які потенційно потребують лікування для повернення в нормальне економічне життя, або приблизно 2 млрд гривень.
⏩ Другий аспект. Податки надходять до бюджету й це добре, але який об’єм грошей виводиться з українських домогосподарств на офшорні рахунки в інших країнах. Там інше поле для вивчення, хто, куди й як.
⏩ Третій аспект — відсоток суїцидів на підставі лудоманії. На жаль, повноцінної інформації не має як й загалом статистики по лудоманії в Україні. Згідно з оцінкою Київської економічної школи ціна громадянина для кожної держави різна, але в Україні вона складає 454 тис.$, або 18 млн грн. Тобто, якщо 75 українців вкоротили собі віку за рік через лудоманію, то це вже знищує всі показники бюджетного надходження. Це без урахування зменшення економічної активності для іншої частки лудоманів.
Проблема є та вона цілком вагома, але про неї майже не говоримо, а фокусуємось лише на надходженнях до бюджету, які бачимо на поверхні.
Підхід до грального бізнесу потребує термінової модернізації, подібну до тої, яку впроваджують у країнах Європи. Чи цікаво розглянути тему як країни Європи змінюють підхід до регулювання грального бізнесу?