🇹🇷 Турецькі вибори, за кого вболівати українцям?
Якщо під час президентських виборів в Чехії, які відбулись нещодавно чітко було зрозуміло, який президент для нас є бажаним, то що на рахунок виборів в Туреччині?
⏩ Місяць тому об’єднана турецька опозиція виставила єдиного кандидата 74-річного Кемаля Киличдароглу, який за соціологічними опитуваннями навіть випереджає на 10% чинного президента.
➡️ Ердоган має хиткі позиції через банківську кризу, спровоковану надмірним втручанням, 85% інфляцію у 2022 році (для порівняння в Україні за час війни цей показник 27%) та рекордне знецінення турецької ліри, яка за 10 років подешевшала у 10 разів стосовно долара. ➡️ Тож опозиція має всі шанси на перемогу й для Ердогана це будуть найскладніші вибори.
Кемаль Киличдароглу пропагує повний відхід від політики Ердогана та зближення з Європою і все це виглядає як позитив для України, але є аспекти, які мене насторожують:
⏩ Кемаль Киличдароглу кандидат великої платформи від 6 партій, яка об’єднує абсолютно різні ідеологічні напрямки від лівого до правого спрямування. Такі об'єднання не життєздатні й все виглядає так, що є лише мета повалення Ердогана, а далі політична криза…
⏩ Позиція Киличдароглу щодо України не зрозуміла. Можна припустити, що вона буде проукраїнська з урахуванням його орієнтації на Захід. Але питання чи зможе він її впроваджувати не тільки у великій міжпартійній коаліції, а хоча б всередині своєї партії. Це якщо знати про між партійну конкуренцію з впливовими мерами Стамбула та Анкари.
⏩ Специфіка турецької політики полягає у великому впливі військових, велика частка яких підтримує ісламізацію. Минулі спроби європеїзувати Туреччину закінчувались військовими переворотами 1971, 1980 р.
⏩ Політика «двох стільців» Ердогана зрозуміла. Зрозумілі його інтереси, на що він готовий піти у співпраці з московією, а на що — ні. Який підхід потрібно до нього застосовувати в рамках зернової угоди, блокування московської нафти (не пропуск без страховки) та іншого.
Ще багато пунктів мого занепокоєння щодо Кемаля Киличдароглу, але вони пов’язані не з його персоною, а з його спроможністю реалізувати владу, що може підірвати баланс сил в Чорному морі, який склався плюс-мінус для нас нормально.
Історія «великих політичних об’єднань/блоків» перед виборами має велику кількість провалів, особливо в турецькій політиці. Умовний президент «не Ердоган» отримає цілий локомотив економічних та фінансових проблем, які Ердоган закривав коштом дешевих енергоресурсів з московії та зерна з України.
Новий президент Туреччини, навіть з проєвропейською та проукраїнською позицією може бути заблокований московією. Достатньо різко спровокувати енергетичну кризу (піднявши ціни на енергоносії) та підтримати проердоганське невдоволення, яке буде 100% значним у разі поразки та взагалі економічної ситуації в країні.
Саме створення політичних умов за яких турецький політикум вже не буде «гратись» з путіним, а стане залежним й бентежить мене. Велика та штучно об’єднана опозиція скоріш за все не матиме важелів втримати владу після перемоги. Одне діло гратись з президентом, який хоче всидіти на «двох стільцях», інше діло отримати політично неспроможного президента, або залежного (у разі силових заворушень) від московії.
➡️ Дестабілізація Туреччини це буде ціллю москви, бо так вона усуває конкурента на Кавказі та Близькому сході з одного боку, а з іншого підриває баланс сил в Чорному морі, що скоріш за все відобразиться на зерновій угоді.
Поживемо-побачимо, але, як на мене результат виборів в Туреччині несе загрози Україні майже за будь-яких варіантів.