Криза демократії та судова реформа в Ізраїлі
Я міг би довго розписувати «Чому судова реформа» це спроба Нетаньяху узурпувати владу, зманіпулювати Законами на свою користь, але щоб заощадити Ваш час зроблю це у форматі: одна пряма мова, один мій коментар та одне питання.
➡️Одна пряма мова:
«Верховний суд має забагато влади, що шкодить діяльності уряду», прем’єр Нетаньяху.
➡️ Один мій коментар.
Судова реформа, яку пропагує прем'єр-міністр Ізраїлю надасть виконавчій гілці влади вирішальний контроль над призначенням суддів до Верховного суду, а рішення суду зможе скасовувати звичайна більшість в парламенті, де влада належить прем'єр-міністру. По суті Нетаньяху руйнує цим законом фундаментальний принцип демократії — розділення гілок влади та концентрує законодавчу, виконавчу та судову владу в руках прем’єра та його більшості, з якої він же й обирається.
➡️ Одне питання (а ні, два😁). Чому протягом достатньо вже довгої історії сучасного Ізраїлю та того ж п’ятнадцятирічного правління Нетаньяху повноваження Верховного суду не заважали Ізраїлю розвиватись, а тут різко потрібно щось змінювати? А може справа у кримінальних впровадженнях й далеко не одному, які розслідуються й на розгляді у суді, за якими Нетаньяху може отримати до 10 років ув’язнення?
Ізраїль живе в політичній кризі вже декілька років, бо за 4 роки відбулось 5 парламентських виборів. І Нетаньяху повернувся не через велику довіру, а через необхідність «сильної руки», яку нав’язав суспільству та слабкість й розрізненість опозиції. По суті першим своїм кроком намагається узурпувати владу та йде напролом. Напролом місячних протестів, крізь кризу в уряді (відмова міністра оборони Галантна від цих дій), університетські страйки, відмову військових виконувати накази прем’єра, навіть відмову адвоката прем’єра захищати того у суді за кримінальними справами. Зупинили Нетаньяху лише барикади на вулиці, перехід частини військових на бік протестувальників, ізоляція та штурм його резиденції.
➡️ Чому в останні роки в демократіях відбувають масштабні кризи?
➡️ Відповідь проста, бо були зруйновані принципи демократій й зруйновані далеко не в цьому році, не через війну в Україні (вона просто продемонструвала це), а десятиліття назад. Лідерами, які «затримались» у владі. Які з одного боку обміняли «демократичні цінності та принципи» на «комерційну користь», а з іншого почали застосовувати принципи управління запозичені з автократії — волюнтаризм. Саме їх волюнтаризм й уразив Західні демократії.
Для мене (особисто) провину за «кризу демократії» несуть 4 лідери початку цього тисячоліття: Саркозі, Берлусконі, Меркель та Нетаньяху. Саме ці чотири лідери «продали» демократію, «затримались у владі», «не відчули світові зміни як на глобальному рівні, так й всередині власних суспільств», загрузли у «корупційних скандалах та у грошах автократів». Вони «заразили демократії автократичною корупцією та прагненнями до недемократичних підходів, а волюнтарних рішень», а закладена ними бомба сповільненої дії далеко ще не вибухнула.
Не тоталітарний світ став сильнішим, а демократії зрадили собі та стали слабшими… Демократії просякли нафталіном минулого тисячоліття й не відчули перехід у нове тисячоліття, нові підходи, нові цінності, нові можливості для демократій.