🇩🇪 Що означає німецька щедрість з виділенням додаткових 12 мільярдів € на підтримку України?
➡️ Для початку. За весь минули рік Німеччина витратила на підтримку України 14,2 мільярда євро, з них на військову допомогу Києву – 3 мільярди €. Більша частина витрачених коштів припадає на другу половину 2022 року. З 12 мільярдів обіцяної допомоги цього разу, кошти у розмірі 3,2 мільярда євро будуть виплачені у 2023 році, а решта близько 8,8 мільярдів євро по кредитних лініях на період з 2024 по 2032 рік. Ці кошти дозволять Україні витрачати на закупівлю озброєння за підтримки німецького уряду.
⏩ Чому німецький уряд пішов на такий щедрий крок?
⏩По-перше, перед призначенням міністра оборони Пісторіуса писав, що його прихід на посаду міністра та минулі зв'язки з командуванням європейських сил НАТО свідчать, що блок хоче вибудувати єдину військову лінію підтримки України на 2023 рік, а ексміністерка К.Ламбрехт просто не мала для цього суміжного професійного фаху.
⏩ По-друге, Німеччина до середини 2022 року перебудувала власну економіку, диверсифікувала постачання енергоресурсів та наприкінці березня Шольц урочисто заявив, що його країна повністю відмовилась від газу, вугілля та нафти з московії. Тепла зима знизила енергетичне навантаження на Європу та Німеччину. Європа скоротила споживання газу на 15-20%, а у січні 2023 року ціна на газ в Європі впала менше ніж до початку широкомасштабного вторгнення. Інфляція в Німеччині сповільнилась з 11.8% до 9.2%, а прогноз росту економіки Єврозони поліпшився з 0.3% до 0.9%.
⏩ По-третє, пошук озброєння для Німеччини це головний біль. Німецький уряд звертався до Бразилії, Швейцарії, Австрії по закупівлю снарядів, танків, засобів ППО, але отримував відмову. Плюс німці проводять власне переозброєння армії вартістю у 100 млрд, на яке теж необхідний колосальний адміністративний та дипломатичний ресурс. Структура міністерства оборони ще не вибудована після Ламбрехт, а навантаження солідне. Плюс в Європі вже шукати нічого, бо уперлись у стелю можливостей: головні снарядні видатки для України й так фінансуються спільно країнами ЄС, а європейське ВПК перевантажене через це; інші країни або вже передали, що могли та викупати немає що, або вже в ремонті те, що можна було передати, або не має сенсу чогось шукати через промосковські настрої (Угорщина) чи політику нейтралітету (Швейцарія, Австрія). Єдине, що в Європі залишається це приватне озброєння, але або ціну на тлі попиту значно завищують за ринкову, або вже погоджено (думаю все, що на складах Rheinmetall вже буде залучене для підтримки України, або компенсації союзникам). Так німецький уряд себе розвантажує, переклавши відповідальність за пошук озброєння на наш уряд. Ми знаходимо — німці купують для нас.
⏩ По-четверте, військову допомогу Україні Шольц використовує для конкуренції з Польщею та відновлення європейського лідерства у дипломатично-ціннісному вимірі.
⏩ По-п'яте, судячи з усього в Європі та США дійшли консенсусу та визначили за мету поразку московії. Тільки не розуміють як має ця поразка виглядати, що у слово "поразка москви" має бути вкладене та що після. Єдине до чого скоріш за все дійшли, що Україна має провести успішну військову кампанію у 2023 році й вийти на якісь межі й для цього потрібне озброєння та гроші.
➡️ Тому рішення німецького уряду дуже позитивне не тільки в ресурсному плані, а й в окресленні тенденцій. Одна з яких те, що країни-лідери нарощують підтримку України. До цього можна додати активізацію ще одного світового лідера - Японію. Цікава ситуація (у приємному сенсі) може бути з Південною Кореєю.
Але знову, знову й знову все упирається у "міфічну скриньку Пандори" — український наступ 2023 року...