«Європейський десант в Китаї» хоче завдати вирішального удару по московії на дипломатичному фронті. Дипломатичний контрнаступ?
Одразу на запитання: «Чи зможе вона (місія) це зробити?», я відповім: «Не знаю».
⏩ Єдине в чому я впевнений, що візит Макрона та Урсули фон дер Ляєн до Пекіну – це фінальне узгодження позицій перед всім, що має бути після.
Моє скромне бачення підказує, що меседж європейців буде такий: «путін втратив можливість вийти «з обличчям» із війни". Європа хоче не знищення московії, а усунення путіна. Китай й надалі зможе витягати ресурси із ще більш ослабленої московії та сповільняти цим своє поступове економічне падіння. Натомість відносини між ЄС та КНР будуть залишатись на сталому та взаємозалежному рівні: коли Європа потребує дешевих товарів з Китаю, а Китай потребує один з найбільших ринків збуту, щоб не зупиняти виробництво. Недаремно це триденний візит, а не заїзд на день. Висловити пропозицію, обміркувати, отримати відповідь — дипломатичний контрнаступ у три дні...
Єдина вимога від ЄС до КНР — ізолюватись від війни в Україні. ➡️ А по її завершенню (війни) світ надалі понуриться у геополітичну гру за лідерство між США та Китаєм, де другий буде мати відчинені двері до ЄС та де будуть функціонувати «певні міжнародні правила» на відміну від «війни путіна».
➡️ Ключове питання чи є аргументи у Макрона та Урсули, щоб донести до Сі те, що путін програє й те, що у Західного світу вистачить на це ресурсу. Друге питання чи запропоновані «плюшки» для Китаю будуть переважати «плюшки», які він отримує від війни зараз (фрагментація світу на блоки, дешеві ресурси, відволікання уваги та ресурсу США на війну в Україні).
Думаю з цим пов'язаний весь інформаційний бум з контрнаступом як в нашому інфопросторі, так й у західному. Мені важко оформити думки та ґрунтовно підтвердити їх щодо цього, але є відчуття, що інформаційно його (контрнаступ) вдало супроводжують. Занадто впевнені в успіху, все якось самовпевнено ще до перших результатів та спроб: або реально є значні прояви для оптимізму, яких ми просто не знаємо; або це інформаційна гра, щоб вплинути на інших міжнародних акторів (ніхто не хоче бути з переможеними); або трохи з першого й трохи з другого.
⏩ Заяви Зеленського, що у московії останній шанс покинути Україну;
⏩ Заява Резнікова, що війна може закінчитись цього року;
⏩ Заяви представниці США при НАТО Джуліанн Сміт: «Ми очікуємо, що українці будуть просуватися або розпочнуть власний весняний наступ найближчими тижнями. Схоже росія зараз не має нічого конкретного, що дало б їй надію з точки зору значних перемог на полі бою»;
⏩ Заяви міністра оборони США Ллойд Остін: «Західна допомога надасть Україні відчутної переваги протягом контрнаступу на весні»;
⏩ Заява Столтенберга, що Україна стане членом НАТО по перемозі (не по «завершенню війни», «закінчення конфлікту» як було раніше, а саме «по перемозі»).
Та ще багато подібний «оцінок», «прогнозів», «впевнених заяв».
США та ЄС запевняють нас, що будуть підтримувати «скільки потрібно», але в одній із статей WP сенатор дав пояснення формулюванню «скільки потрібно». «Доти, доки це буде потрібно стосується масштабу конфлікту», – додав посадовець. – «Це не стосується обсягу допомоги».
Президент Чехії, колишній військовий та функціонер структур НАТО Петр Павел дав оцінку: «Я вважаю, що в України буде тільки одна спроба почати великий контрнаступ. Тому, якщо вони вирішать почати великий контрнаступ і він зазнає невдачі, отримати ресурс на наступний буде вкрай складно». Далі наголосивши, що людський ресурс України має межі як і фінансово-військовий ЄС та США.
➡️ Тож дуже важливим зараз є питання чи на дипломатичному фронті зможе Макрон та Урсула фон дер Ляєн переконати Сі в успіху контрнаступу, щоб це й же контрнаступ підсилити коштом нейтралітету Китаю?