Кризовий рівень свободи. Межа жертовності чи спосіб маніпуляції?
Поки політики ще не на всій потужності спекулюють на цій темі, то хотів би, щоб кожен з нас замислився ось над чим. Україна по завершенню війни в багатьох конфігураціях ймовірностей буде проходити через кризу. Багатьох лякає значення слова "криза", але "кризу" окрім негативного забарвлення у менеджменті розглядають ще і як "етап розвитку".
➡️ Управління в період кризи називають кризис-менеджментом.Кризис-менеджмент характеризується швидкими, часто авторитарними методами під свою відповідальність. Цей підхід у бізнесі сприймається більшою мірою адекватно та як вимушений, іноді рішення зовнішнього кризис-менеджера мають більшу вагу за рішення ради директорів. А що на рахунок суспільства/держави? Обрану владу більшість оцінює як "менеджерів", хоче їх такими бачити. Сподіваються на швидкі, рішучі зміни, наводимо приклади Сингапуру, Південної Кореї. Але чи ми замислювались/вивчали досвід не політика, а суспільства?
⏩ Досвід суспільства, жертви та обмеження, на які вони йшли заради економічного успіху. Саме ж економічний розвиток найперше приходить в голову пересічному громадянину під тезу "успіх країни"? Обмежувати та торгувати чужою свободою просто, а що якщо ці обмеження зачеплять Вас безпосередньо під тезою "заради суспільного блага"? Нам все одно коли в нас немає валюти, а держава вводить обмеження заради стабільності (ці ж обмеження нас особисто не зачіпають). Що якщо держава введе цільову програму компенсації зруйнованого житла в тих районах/регіонах в яких Ви жити не хотіли, але державі заради стабільності та розвитку важливо їх заселити, відновити?
Можна наводити багато прикладів обмежень чи обставин, які можуть ввести заради "відбудови та загального блага". Більшість криз регулюють шляхом швидких, інколи волюнтаристських дій і це не тільки про Азію. Згадайте як через кризи проходила Тетчер, Рейган, Аденаур. Лібералізація ефективний метод підтримувати темп розвитку економіки, лібералізація в кризу приводила до ще більшої кризи (економічна криза Веймарської республіки Німеччині, кризи 30-тих років). ❗️ Але інша загроза у тому, що надмірно надана суспільством "кризова влада" може стати причиною її узурпації: націонал-соціалісти прийшли до влади на тлі кризи Веймарської республіки, путін розширював свої повноваження на тлі єльцинської кризи, безпекової кризи (Чечня).
Чи пропрацьовані в нашому суспільстві червоні лінії? Червоні лінії меж наших приватних свобод та суспільної доцільності?Саме "суспільна доцільність" буде топтемою політичних спекуляцій у майбутньому, за якими можуть ховатись як реально необхідні дії, так й спроби узурпації.
Коли криза в банківському секторі, то Нацбанк робить інтервенції (валютні, регулятивні). Коли в суспільстві комплексна криза: демографічна, економічна, дисбаланс розвитку регіонів, то який рівень інтервенцій ми можемо дозволити та чи взагалі потрібно щось дозволяти?
Думаю про це важливо говорити вже сьогодні, щоб завтра не доводилось кричати та перекрикувати через політичні спекуляції.