*Продовження теми вранішнього поста
Чому писав та що важливо.
Дуже багато питань та коментарів під останнім постом. Тому відповім у такому форматі.
Чому вирішив написати вранішній пост?
➡️ По-перше, я пообіцяв людям в окупації написати та висвітлити це питання. Своє слово, наскільки вдається намагаюсь тримати.
➡️ По-друге, цей пост для українців на підконтрольній території. Для того, щоб ми розуміли, що там є наші люди, вони шукають зв'язок з нами, хочуть бути разом зі своїм домом (Донецьком, Луганськом, Маріуполем) частиною України. Не я вигадував той сервіс. Це людина в окупації описала свої потреби та скоріш за все потреби свого оточення — їм необхідний з нами контакт, їм хочеться мати доступ до українського (новин, мови), їм хочеться, щоб згадували не за територію, а за людей.
➡️ По-третє, все частіше зауважую, що ми та наша влада все більше говоримо за повернення територій, й все менше за українців на цих територіях. Неважливо, яка їх кількість 10, 100, 1000 чи мільйон.
Щодо сервісу, то у пості писав від себе, що згоден щодо проблеми захисту персональних даних, бо головне безпека наших людей. ❗️ Але зміст не у тому, щоб зробити як описано, а у тому, що потрібно щось робити, висвітлювати та шукати шляхи. Складність дії не повинна бути причиною відмови.
Може помиляюсь, але не згадаю, щоб зараз були інформаційні компанії від нашої влади з роз'ясненнями для людини умовно в Донецьку: як отримати альтернативний доступ до українських новин, як правильно увімкнути VPN, як дістатись підконтрольної території через треті країни. Подібні компанії були перед звільненням Херсону та евакуаціями у перші місяці війни, але цілеспрямованих кампаній направлених на Донецьку та Луганську область не згадаю (може просто пропустив). Взагалі вигадати як розповсюдити інформацію й продемонструвати, що ми пам'ятаємо про людей, а не території завжди можна. Як мінімум наша влада може звертатись до адмінів телеграмів. ТГ- канал один з основних джерел доступу до українського інформаційного поля на непідконтрольних територіях.
Також потрібно робити символічні інформаційні речі, щоб дупи у московитів пекли, а серця українців в окупації палали. Для прикладу відео Мадяра про Донецьк, кульки у бік Донецька та все у тому дусі постійно та системно, а не поодиноко. Й головне це мають бути не тільки приватні ініціативи, а саме державні.
Представники влади мають акцентувати на звільнені людей з окупації, а не звільнені територій.
➡️ На останок, ми маємо припинити вживати назву "денеерівців", "еленерівці". Кожне таке вживання легітимізує неіснуюче утворення.
Є три категорії людей на Донбасі: українці, московити та колаборанти. Московити — тюрма (якщо крупний карась), або чемодан, вокзал, болота. Українські колаборанти отримують відповідне слідство та покарання. Українці на Донбасі — реінтегруються. Маємо визнавати, що колаборанти це українці, які будуть відповідати перед державою. Ми не маємо боятись визнавати, що в нас є колаборанти. Колаборація це явище, яке було в усі часи та у всіх війнах в минулому, а в сучасному світі це ключовий елемент гібридних війн.
Світовій спільноті простіше й безпечніше пояснити боротьбу з українськими колаборантами ніж з лднеерівцями, яких московська пропаганда буде висвітлювати та прирівнювати до уйгурців, косоварців, басків на деокупованих територіях. Московія буде намагатись організовувати супротив, впроваджувати цей наратив, щоб дискредитувати Україну.
Ми певні речі боїмось визнавати та перекладаємо "біль та відповідальність" на неіснуючу "спільноту лднр", тим самим їх легітимізуємо в очах вже світової спільноти. Чи є зрадники на Донбасі — є, вони юридично були українцями — були, вони лднревці чи колаборанти — колаборанти. Важка тема, але сподіваюсь мене правильно зрозуміли.
P.S. Вранці вийде пост про Бахмут, зі слів військових та затверджений ними (щоб не ляпнути зайвого)