Європа знайшла механізм як змусити московію заплатити Україні за екологічні збитки, навіть попри небажання терориста це робити?
⏩ Вийшла цікава стаття на Financial Times, у які розповідається, що Європа прийняла закон, який може допомогти стягнути кошти з мосоквії за завдану екологічну шкоду. Згідно з даними Міжнародного фонду дикої природи московія знищила 280 000 гектарів лісів, під загрозу зниження потрапило понад 600 видів тварин та 750 видів грибів та рослин, 6 мільйонів українців мають тепер обмежений доступ до питної води, або взагалі його не мають. Екологічні збитки оцінюють у 51 млрд$. Оскільки, зараз небагато оптимізму щодо того, що московія добровільно буде компенсувати завданні збитки, то в Європі розглядають примусовий варіант компенсації.
Одним із можливих інструментів є нещодавно запроваджений в ЄС механізм регулювання вуглецевих викидів.
➡️ CBAM є першим у світі подібним інструментом. Він почне діяти з 2026 року і набуде повної чинності у 2034 році. Його зміст полягає у тому, що буде вводитись додаткова плата за викиди вуглецю, що містяться у певних продуктах, які імпортуються до ЄС. Ці кошти будуть направлятись у три екологічні фонди, одним з яких є Соціальний кліматичний фонд. SCF підтримує декарбонізацію в третіх країнах і може стати частиною компенсаційного механізму в Україні.
Financial Times зазначає, що торгівля ЄС та московії все ще залишається на високому рівні. Тільки московський експорт заліза, сталі та алюмінію до ЄС у 2022 році становив 8,9 мільярда доларів, а це лише близько 4,55 відсотка від загального обсягу імпорту ЄС з Росії. Для об'єктивності зазначу: зараз 8.9 млрд значно більше за 4.5%, бо головною статтею європейського імпорту були енергоресурси, які майже заблоковані.
Видання зазначає, що компенсація через CBAM має дві ключові переваги: ⏩ Це зменшить навантаження щодо відновлення України, на європейські бюджети. Отже, ці компенсації виглядають як більш реалістичні у політичному полі. ⏩ Друге, цей підхід змусить московію платити, навіть попри різні сценарії розвитку подій та її небажання.
Від себе додам, що невідомо чи буде це працювати як описано у статті Financial Times, чи ні. Але, чим більше подібних механізмів буде, тим краще. Добре, коли є варіанти з яких можна обирати та з чим працювати, гірше, коли варіантів немає. Якщо запрацює єдиний механізм через репарації — добре, якщо ні, то потрібно шукати обхідні шляхи подібні до цього.
Те, що подібна компенсація швидко не зможе покрити завданої шкоди та буде розтягнута у часі і як занепокоєння, і як певний позитив.
➡️ По-перше, ековідновлення потребує значного часу та сталості фінансових вкладень. Одномоментна поява умовних 50 млрд$ не підвищить якість відновлення через брак як мінімум технічно-людської інфраструктури для цього. У гіршому же випадку ці кошти будуть використані або неефективно, або корупційно. Фінансування розтягнуте у часі дасть можливість створити ефективні програми відновлення, дати можливість еволюціонувати політичній системі, час на корегування програм, а головне стало фінансово їх забезпечувати, а не сьогодні гроші є, а завтра їх немає.
Тому це як зі стаканом з водою: з одного боку погано, що цей механізм здатен лише за десятиріччя компенсувати завдані збитки, а з іншого є можливість не повторювати скандали з "кіотськими екогрошима" та забезпечити фінансову екосталість розвитку України.