Український контрнаступ став європейським політичним трендом. Добре це чи погано?
На таку думку себе наштовхую кілька днів.
⏩ Все більше з'являється інформації про різні оцінки контрнаступу, злиті документи, можливі межі, загрози, ➡️ але ключове, що більшість європейських топполітиків використовують цю тему у своїх політичних цілях. Одні на цьому тлі між собою конкурують як-то Польща та Німеччина, інші використовують у виборчих цілях Чехія, Польща, Тайвань, Словаччина. Треті хочу продемонструвати силу, єдність та впливовість (Європейський союз).
Нам це може подобатись чи ні, але такий момент, що кошти європейських платників податків вкладені у контрнаступ, публічні обіцянки дані, загрози від поразки окреслені (щоб обґрунтувати виділення коштів). Тобто, європейські політики вклались своїми політичними перспективами у цей контрнаступ. І від його успішності залежать політичні перспективи окремих топполітиків. На перемогу можна буде списати багато внутрішніх проколів, а у разі провалу контрнаступу кожен з політиків ризикує.
➡️ Тобто, результат українського контрнаступу пов'язав європейських політиків. Тепер якщо один хоче "відкосити", то загал його поверне на місце. Так, на мою думку сталось з Макроном. Президент Франції хотів сісти на два стільці, на одному сприяти українському контрнаступу й отримати політичні бонуси у разі успіху, а на іншому стільці всістись разом з Китаєм, Угорщиною та іншими "миролюбами", які отримають міжнародне домінування у разі провалу контрнаступу. Оскільки Макрон першочергово був пов'язаний у першому варіанті, то його швидко поставили на місце. Участь у публічній екзекуції політичного іміджу Макрона взяли участь всі кому не лінь.
Що це дає Україні 🇺🇦?
⏩ По-перше, буде багато хайпу, беззмістовних заяв та інформації. До цього потрібно бути готовим. Цей негативний аспект може вплинути на психоемоційний стан людей, але не вплине на ефективність контрнаступу через обмеженість реальних дієвих осіб та інформації.
⏩ А ось позитивний аспект "тренду контрнаступу" є те, що кожен європейський топполітик слідкує за колегами, щоб ніхто не зіскочив, не через те, що Україна для них настільки важлива, а через те, що всі мають нести рівну відповідальність. Другий аспект у тому, що європейські лідери політично загрузли у контрнаступі. Це буде сприяти більш простій військовій взаємодії "запит-результат". Інше питання чи є спроможність дати більше.
Контрнаступ давно перестав бути суто військовою операцією. Сьогодні це військово-політична операція, що несе й відповідні наслідки.
Добре це чи погано? За традиційною логікою політизація військової справи завжди погано, але у нашому випадку без цієї політизації можливість проведення контрнаступу була б ще меншою.
➡️ Тож просто віримо та допомагаємо ЗСУ, не втрачаємо нервові клітини від всього дипломатичного хайпу довкола контрнаступу, бо це елемент підв'язати під контрнаступ якомога більше міжнародних гравців.